Іспанське драмеді «53 неділі», на мій погляд, не можна ставити у фоновому режимі — його треба дивитися й слухати, щоб вловити всі тонкощі та сенс, який заклав режисер Сеск Гай (Cesc Gay).

Дія фільму відбувається практично в одній квартирі, де періодично зустрічаються два брати — Хуліан (який орендує цю квартиру) та Віктор (старший брат) — і сестра Наталя, щоб обговорити сімейні справи, а точніше — що робити зі стареньким татом, який починає витворяти. Всю цю історію нібито представляє дуже мила і привітна дружина Хуліана — Кароліна. У неї немає близьких родичів, і вона вважає, що родина — найголовніше на світі. Тому з любов’ю і повагою ставиться до близьких чоловіка.

А у тих у спілкуванні велика проблема: вони абсолютно різні (і за поглядами, і за соціальним рівнем), і кожен настільки зациклений на собі, що абсолютно не хоче розуміти інших. Тут присутні і заздрість, і презирливе ставлення, і перекладання відповідальності одне на одного, і брехня. Причому абсолютно незрозуміло, чому вони брешуть одне одному. Можливо, тільки через бажання не зробити приємного. Мені здалося, що вони навіть не усвідомили всієї трагедії в кінці фільму, яка могла б не статися. І в ній начебто ніхто не винен, але винні всі.

Але фільм іронічний, з великою кількістю діалогів, що робить його дещо схожим на виставу. Мені він здався цікавим: не всі дії героїв передбачувані, та й спостерігати за ними просто весело (актори чудові), хоча Хуліан трохи дратував своєю нудністю. Думаю, таких сімей чимало, і, можливо, цей фільм змусить когось задуматися і переглянути свої стосунки з близькими. Або просто подумати: «Добре, що у нас усе не так!»

Наталія Кряж

Якщо Вам сподобалася стаття, автору буде приємний комплімент