7 липня Національний музей «Київська картинна галерея» відкриває унікальний виставковий проєкт, приурочений до 150-річчя від дня народження видатної української мисткині, представниці німецької громади міста Анни Крюгер-Прахової.

Сьогодні ім’я Анни Августівни Крюгер-Прахової знайоме здебільшого мистецтвознавцям і колекціонерам. Киянка, представниця німецької громади міста славилася своїм витонченим художнім баченням. І саме вона чи не першою серед наших мисткинь зробила спробу виходу у простір європейського модернізму початку ХХ століття.

У незалежній Україні інтерес до спадщини Крюгер-Прахової відродився завдяки виставкам 1995 і 2007 років, організованим її нащадками та приватними збирачами.

Донедавна в українських державних музеях зберігалися поодинокі картини й малюнки художниці. Справжні шедеври пощастило мати музеям Чернігова, Івано-Франківська та Запоріжжя, кількома роботами володіють Національний художній музей України та Музей історії міста Києва. Але тепер, завдяки дару родини Понамарчуків, найчисленніше серед державних музеїв монографічне зібрання Крюгер-Прахової належить Київській національній картинній галереї, хоча й воно видається скромним порівняно з тим, що зберігається у приватних колекціях і в нащадків художниці.

Символічно, що експозиція розгорнулася в залах, де нещодавно експонувалися картини великого киянина Олександра Мурашка. Багато хто з відвідувачів надовго затримувався тоді перед чудовим портретом молодої рудоволосої жінки з немовлям – Анни Крюгер-Прахової, або Анночки, як звали її в родині, майбутньої своячки митця. І от тепер портрет знову в музеї, але цього разу – в оточенні робіт самої художниці.

Жанрове розмаїття

Виставка «Анна Крюгер-Прахова. Музейна прем’єра» презентує повну ретроспективу шляху майстрині: від учнівських студій у Київській рисувальній школі Миколи Мурашка до зрілих творів радянського періоду, де вона балансувала між ідеологічними вимогами та власним покликанням. Особливе місце у проєкті посідає анімалістика. У кожному залі представлено виразні начерки, живописні етюди та великі композиції, де тваринам відведено головні, психологічно глибокі «ролі».

Капрійський період: поєднання мистецтва і материнства

Центральний блок виставки присвячено «капрійському періоду» – часу найвищого творчого злету художниці, коли на італійському острові Капрі народилися троє її дітей. Попри побутові турботи, мисткиня невпинно працювала.

Цей період відображає її давні дівочі мрії. Ще 1896 року, задовго до заміжжя, юна Анна писала у щоденнику:

«Я віддала б і останню іскру свого таланту, щоб кохати й бути коханою –  справжнім коханням, щоб бути дружиною і матір’ю…»

Проте Крюгер-Праховій не довелося робити важкий вибір і відмовлятися від покликання – вона змогла гармонійно поєднати обидва виміри життя, що тонко відображено в експонованих архівних матеріалах та картинах.

Маршрут експозиції та архівні блоки

Разом з італійським циклом виставка пропонує глядачам цілісний огляд творчого та особистого життя авторки через тематичні зони:

Юність: світлини, документи та ранні малюнки часів навчання у Київській рисувальній школі Миколи Мурашка, які демонструють наполегливе прагнення юної Анни стати професійною художницею.

Радянський період: пізні портрети. Як членкиня Спілки художників, Анна Августівна мусила підлаштовуватися під вимоги системи, щоб забезпечити виживання великої родини та зберегти можливість творити.

Розповідь кураторки проєкту Галини Алавердової

У 1893 році юна Анна Крюгер написала в щоденнику, що мріє стати художницею і вночі часто уявляє велику світлу кімнату, усю заставлену мольбертами й розпочатими картинами. Але за три роки в тому-таки щоденнику з’явився трохи інший запис: «Я віддала б і останню іскру свого таланту, щоб кохати й бути коханою — справжнім коханням, щоб бути дружиною і матір’ю і мати просту й ясну мету життя: щастя моєї сім’ї…» Анні не довелося робити важкий вибір, відмовляючись від одного заради іншого, і це гармонійне поєднання двох вимірів життя позначилося на всій її творчості, знайшло відображення в архівних матеріалах і дібраних для виставки цитатах.

Сьогодні ім’я Анни Августівни Крюгер-Прахової знайоме здебільшого мистецтвознавцям і колекціонерам. Між тим саме воно відкриває історію опанування українським — і не тільки жіночим — мистецтвом нових на той час художніх практик. Можна твердити, що Крюгер-Прахова чи не першою серед наших мисткинь зробила спробу виходу у простір європейського модернізму початку ХХ століття.

За життя художниці її твори демонструвалися в Києві, Одесі, Відні, Мюнхені, Римі та багатьох інших містах, але поступово вони зникли з поля зору широкої публіки. У незалежній Україні інтерес до спадщини Крюгер-Прахової відродився завдяки виставкам 1995 і 2007 років, організованим її нащадками та приватними збирачами.

Зауважмо, що донедавна в українських державних музеях зберігалися поодинокі картини й малюнки художниці. Справжні шедеври пощастило мати музеям Чернігова, Івано-Франківська та Запоріжжя, кількома роботами володіють Національний художній музей України та Музей історії міста Києва. Але тепер, завдяки дару родини Понамарчуків, найчисленніше серед державних музеїв монографічне зібрання Крюгер-Прахової належить Київській національній картинній галереї, хоча й воно видається скромним порівняно з тим, що зберігається у приватних колекціях і в нащадків художниці, які живуть у Києві та в різних країнах світу, навіть у далекій Австралії.

У державному музеї твори Анни Крюгер-Прахової демонструються вперше. Виставку під назвою «Музейна прем’єра», приурочену до 150-річчя від дня народження мисткині, розгорнуто саме в тих залах, де нещодавно експонувалися картини великого киянина Олександра Мурашка. Багато хто з відвідувачів надовго затримувався тоді перед чудовим портретом молодої рудоволосої жінки з немовлям — Анни Крюгер-Прахової, або Анночки, як звали її в родині, майбутньої своячки митця. І от тепер портрет знову в музеї, але цього разу — в оточенні робіт самої художниці.

До експозиції увійшли ранні малюнки Анночки, композиції, виконані під час навчання в Київській рисувальній школі Миколи Мурашка, академічні етюди, твори так званого капрійського періоду, що ознаменував розквіт її таланту. Олівцю й пензлю Крюгер-Прахової були підвладні майже всі жанри образотворчого мистецтва, але особливо яскраво вона проявила себе в анімалістиці: у кожному залі можна побачити виразні малюнки, живописні етюди, а також великі композиції, де тваринам відведено важливі «ролі».

Відкривають експозицію твори «капрійського періоду», що став найпліднішим у житті Анни Крюгер-Прахової. Однак ідеться не лише про творчі здобутки, бо саме там, на Капрі, народилися троє із шести дітей Прахових. Попри щоденні турботи, Анна Августівна знаходила час для малювання, постійно вдосконалюючи свою майстерність.

Центральне місце в першому залі віддано картині «Ранок на березі острова Капрі» із колекції Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника Михайла Коцюбинського. У цьому великому полотні, що вперше покинуло свій чернігівський «дім», сконцентровано найхарактерніші риси творчості художниці. Тут повною мірою проявилися її вміння будувати складну багатофігурну композицію, хист до анімалістики, віртуозне володіння рисунком і живописною технікою. Поруч представлено інші твори того ж періоду, зокрема «Дзампоньярі на Капрі» із колекції Едуарда Димшица та картина «Капрійська набережна», подарована родиною Понамарчуків разом з іще 37 роботами.

У 1912 році художниця із сім’єю повертається до Києва. Вона продовжує працювати, залишаючись у колі улюблених тем: пише портрети дітей, анімалістичні та інші композиції, які можна побачити в другому залі. Цікаво, що в них теж відчувається «дух Капрі» — у споріднених образних рішеннях і застосуванні тих самих живописних прийомів.

Наступний, маленький зал уже за традицією віддано архівним матеріалам, що сусідять тут із роботами періоду навчання у Школі Мурашка. Світлини, документи, альбомні замальовки і штудії демонструють наполегливе прагнення юної Анни стати професійною художницею.

Завершують експозицію картини й малюнки, що належать уже до радянського періоду — портрети і зображення тварин. І хоча в доробку Крюгер-Прахової є кілька робіт на «актуальні» теми, навряд чи вони щиро її захоплювали. Утім, як членкиня Спілки художників і викладачка державного навчального закладу Анна Августівна мусила підлаштовуватися під ідеологічні вимоги радянської системи. Бо тільки це могло забезпечити фізичне виживання її великої родини і можливість реалізовувати своє художницьке покликання.

Цінним доповненням виставки є інформаційні та бібліографічні матеріали, а саме рідкісні примірники каталогів виставок, що зберігаються в бібліотеці Київської національної картинної галереї. Для широкого загалу це також своєрідна прем’єра.

Особливої ліричної інтонації надають експозиції цитати зі щоденника А. Крюгер-Прахової. Вони допомагають «почути голос» художниці, а візуалізована хроніка дає можливість простежити найважливіші події її творчого й особистого життя.

Історії, пов’язані з окремими творами, викладені в невеличких анотаціях поряд із ними.

Партнери проєкту:

Чернігівський літературно-меморіальний музей-заповідник Михайла Коцюбинського, Музей історії міста Києва, Родина Понамарчуків, Едуард Димшиц, Павло Третьяков.

За матеріалами Національного музею «Київська картинна галерея»