Італійська драма Ґабріеле Муччіно «Те, що не було сказано» (Le cose non dette / The Things Left Unspoken), знята за мотивами роману Делії Ефрон «Сиракуза», побудована у формі свідчень головних героїв у поліції. З розповідей цих людей складається цілісна картина вражаючої історії.

Весь світ цього фільму обертається навколо Карло (Стефано Аккорсі) — успішного письменника та професора філософії. Його дружина Еліза (Міріам Леоне) — талановита журналістка. Вони у шлюбі вже 20 років, і єдине, чого їм бракує, — дітей. Зусилля, витрачені на спроби зачати дитину, послабили їхній потяг одне до одного. До того ж професор шукає натхнення для своєї нової книги. І знаходить його в особі вродливої студентки Блу (Беатріче Савіньяні), яка пристрасно закохалася в красномовного харизматичного викладача. Її молодість, енергія та цілеспрямованість запалюють професора, і вони стають коханцями.

Однак Карло не втрачає надії на відродження колишніх почуттів з дружиною, яку не переставав кохати. Разом із родиною найкращого друга, Паоло (Клаудіо Сантамарія), який є й найкращим другом його дружини, вони вирушають на відпочинок до Марокко. Примітно, що сім’я друга на цей момент теж переживає складний період: їхня 13-річна донька Вітторія (Маргеріта Панталео) намагається довести оточуючим, що вона вже доросла, батько надто зайнятий бізнесом, а мати, Анна (Кароліна Крешентіні), не знає, що робити, і дуже знервована цим. Одним словом, їм усім потрібне це перезавантаження! І тут — сюрприз! — у тому самому місці, о тій самій годині з’являється активна й пристрасна Блу, яка розділяє життя героїв на «до» і «після».

Гарні актори, палкі почуття, гострі сюжетні повороти, незвичайна подача — усе це не просто привертає увагу, а захоплює, дивує й викликає запитання. Наприклад, наскільки законна сцена з натяком на процес мастурбації 13-річної дівчинки, особливо якщо її грає актриса того ж віку? Хоча, звичайно, як актриса дівчинка приголомшлива (напевно, це спадкове: вона — донька відомого італійського актора Адріано Панталео). Це не перший її фільм: вона знімалася в італійській комедії Соле Тоніні «Таємний тато» (E se mio padre, 2024), а також у драмі іранського режисера Мохсена Махмальбафа «Марге та її мама» (Marghe and Her Mother, 2019). Не хочу спойлерити, можу лише сказати, що юна Вітторія грає одну з ключових ролей. Її батьки не чують і не розуміють її. А вона — розумна дівчинка, навіть занадто. З усієї дружньої компанії лише Карло вміє розмовляти з молоддю на рівних. Чим і приваблює. Як світло — метеликів.

У центрі уваги — не лише любовний трикутник: порушуються питання стосунків між людьми, і кожен герой має свій біль. Тут є над чим подумати, а про деякі речі доводиться здогадуватися, хоча, звісно, усі підказки ведуть до відповіді. Ну і італійські пристрасті вирують на повну!

Наталія Кряж

Якщо Вам сподобалася стаття, автору буде приємний комплімент