Однією з численних розкішних подій на Bouquet Kyiv Stage стала виставка робіт Юлії Лазаревської «Час проявлення». Ця мисткиня вражає своєю різнобічністю та особливим баченням — вона була й художницею, і скульпторкою, і сценаристкою, і режисеркою, і просто приголомшливою експериментаторкою, яка поєднує у своїй роботі найрізноманітніші матеріали.
Три зали галереї «Хлібня» у Софії Київській занурилися у чарівний світ Юлії Лазаревської. Один із залів присвячений таїнству сну.
Серія чорно-білих і кольорових картин зображує сплячих людей, оповитих таємничими фантазійними серпанками. Складається враження, що це глибинне художнє дослідження людини в стані відриву від реальності.
Скульптурні роботи, присвячені коханню, — і філософські, і кумедні. Не тільки за образом, а й за назвами.
Мені здалося, що художниця досліджувала також тему самотності та безвиході. У скульптурній композиції «Клітка» (створеній у суворі 90-ті) мені уявилася ситуація, що дівчина начебто знайшла вихід із підземелля, але виявилося, що він веде в цей глухий кут.
У центрі виставки — композиція «Трипільський лексикон». Вона привертає увагу простими й водночас загадковими знаками з минулого, колірним та композиційним рішенням. Дуже стильна та глибока.
Особливо мені сподобалися картини, де використовувався фотодрук на полотні у поєднанні з олійними фарбами. Вони ностальгічні, теплі й дуже красиві. Вони про родинні зв’язки: на них зображені сестри-близнючки (мабуть, це Юлія та її сестра — композиторка Тетяна) — яскраві, талановиті й дуже близькі. Мрійливі дівчатка, що перетворилися на чарівниць, які почали створювати свої особливі світи.
Багато робіт Юлії Лазаревської виконано в техніці асамбляжу. Вони дуже жіночні й є своєрідною одою красі. Більшість із них прикрашено фрагментами тканини з вишивкою, що додає їм ніжності, індивідуальності та особливої творчої енергії.
Є роботи про жіночі секрети. Багато школярок ведуть щоденники. І надійно ховають ключ від них. А може, це заповітний ключ від серця? Або схованка — за картинкою «спіралі» у тій трипільській композиції? І за цим лексиконом це може означати, що настав час відкривати новий сезон (спіраль — циклічний час, безперервність життя, зміна природних сезонів та космічний рух)?
Країна див Юлії Лазаревської приваблива, багатошарова, з родючим ґрунтом і яскравими фарбами. Це чудове Дерево виглядає весільним — птахи прикрашають його білим мереживом, а гілки в кроні ще чітко не проглядаються, але вони вже готові до пишного зростання, до створення щасливого роду.
А скільки життя в її соковитих натюрмортах! Якщо послухати фахівців-психологів, синє тло відбиває апетит. Але яскраво-помаранчевим плодам ніщо не заважає дзвінко кричати: «З’їж мене!» (“Натюрморт” – фото в заголовку).
У межах виставки також було показано три документальні фільми Юлії Лазаревської. Вона була надзвичайно обдарованою жінкою! Я звернула увагу на цікавий факт: вона жила виключно у мирний час — народилася 6 липня 1945 року й пішла з життя 6 листопада 2021 року. На мій погляд, це просто рідкісна удача – жити без війни. Або особливе Боже благословення.
На цій виставці є чим здивуватися і над чим подумати: вона насичена й різноманітна. І триватиме, до речі, до 14 вересня.
Наталія Кряж
Якщо Вам сподобалася стаття, автору буде приємний комплімент