Молитовний хорал Ганни Гаврилець і «моторошна» Примара з опери «Доріан Грей» Кармелли Цепколенко, лірична «Українська пісня» Олександра Красотова та трагічна сповідь-монолог Юлії Гомельської, пронизливі «Пісня без слів» Богдана Сегіна й солоспів Ганни Копійки «Усе моє» та драматичне «Скерцо» Олексія Сурових — ось такий контраст образів і музичної мови лунав у бельетажному артпросторі Одеської національної опери, де проходить уже ХІ «Оксамитовий сезон» славетного театру.

Цьогорічний Міжнародний фестиваль мистецтв в Одеській опері запропонував ще й камерну музику одеських композиторів у поєднанні з творчістю їхніх київських і львівських колег. Ця, досить несподівана як для оперного театру, концертна програма стала частиною масштабного стратегічного проєкту під назвою «Нова музика України» (його авторка — директорка та художня керівниця театру Надія Бабіч).

Тож сучасна українська музика неочікувано звучала не на сцені, а в золотому інтерʼєрі бельетажу Одеської опери, що «романтизувало» й водночас загострювало її сприйняття, посилене до того ж світловою палітрою: зокрема, зміни кольорових спалахів у поєднанні з майже містичною музикою «Доріана Грея» могли нагадати й знаменитий «Привид опери» Ллойда Веббера.

На диво органічно образи інструментального «Скерцо» Олексія Сурових доповнив хореографічний дует чудових артистів балету Поліни Євтушенко й Ернеста Кирсенка. Авжеж — це ж театр опери та балету, тож є можливість залучити відому постановницю Олесю Шляхтич або талановитих молодих оперних співачок Юлію Терещук, Марину Наймитенко та Тетяну Муляр чи класних солістів оперного оркестру Олександра Анісімова (скрипка), Олексія Кузьменка (флейта), Ігоря Параду (фортепіано) та майстрів світла! І справжнім відкриттям для багатьох став виступ-дебют в Одеській опері молодого талановитого диригента Олександра Перепелиці, якого ми добре знаємо як організатора, керівника та диригента ансамблю «Senza Sforzando» та пасіонарного «лобіста» сучасної музики, насамперед української, — а відтак Олександру довірили ще й оруду камерним оркестром Одеської опери!

Відчувалося, що слухачі-глядачі сприймали «Бельетаж-імпрезу» на одному диханні, як суцільне театральне дійство, «режисоване» та супроводжуване вельми цікавими фаховими екскурсами авторки цього проєкту пані Людмили Сергійчук. Словом, «Музичні автографи часу: Одеський вимір» вкотре презентували надзвичайно розмаїту, глибоку й яскраву творчість сучасних українських композиторів.

Браво, композитори! Браво, виконавці!

Браво Одеській опері!

Леся Олійник, Засл. діяч мистецтв України, доктор філософії, лауреат премії ім. М. Лисенка, секретар правління НСКУ