«Буря» (Stormen / The Storm) — шведська чорна комедія, знята режисеркою, сценаристкою та виконавицею однієї з ролей Жозефіною Борнебуш. На перший погляд, дещо абсурдна, але приховує в собі глибокий зміст. Так сталося, що дивилася з субтитрами — і не могла відірватися. Єдиний мінус такого перегляду — коли всі говорять одночасно, не завжди можна швидко зрозуміти, чия репліка.

Фільм розділений на глави, назви яких відображають стадії розвитку бурі, де буря — це не лише стихія поза домом, а й стосунки між персонажами.

«Люди вважають, що здатні контролювати все. А насправді достатньо лише бурі, слабкого інтернету та зайвого келиха вина — і з нас злітають усі маски. А якщо ми покажемо свої справжні обличчя, то це кінець». Саме з цих слів головного героя починається ця епатажна комедія, яка за атмосферою нагадала мені «Чотири кімнати» Квентіна Тарантіно. Власне, ця фраза досить влучно описує суть фільму.

Отже, про що це кіно. Філіп (Густав Скарсгард) ретельно спланував свій ювілей у розкішному котеджі, який вони з дружиною з любов’ю збудували, прагнучи створити успішний бізнес. І для того, щоб забезпечити надійні фінансові вкладення, він запросив на свято своїх успішних пафосних друзів — у надії, що вони його підтримають. Ох, уже ці друзі! Зі своїми комплексами, проблемами та дитячими й недитячими несподіванками!

Багаті люди вміють себе показати. І, якщо ви пам’ятаєте той самий мексиканський серіал, — теж плачуть. Тільки в цьому шведському фільмі події розвиваються швидше й ефектніше. Буря починається зі склянок. Саме їхній вміст (ну і ще чарівні грибочки, а також замкненість в обмеженому просторі) змиває пафос і розкриває персонажів з несподіваних боків! Їхні безрозсудні викрутаси забезпечують глядачам насичений вечір. Можу лише сказати, що найадекватнішим у цьому блискучому хаосі є Філіп.

Режисерка Жозефіна Борнебуш перед прем’єрою фільму написала у своєму Instagram: «Без сумніву, це найбожевільніший фільм, у якому я коли-небудь брала участь. Щодня на знімальному майданчику я ловила себе на думці: «Хто ж, в біса, це написав? Хто взагалі здатний придумати таке?» А потім згадувала: «О. Так. Це ж я». Тож, на жаль, звинувачувати більше немає кого».

Історія феєрична, а фільм однозначно — дуже видовищний. На мій погляд, це кіно, яке просто треба подивитися.

Наталія Кряж

Якщо Вам сподобалася стаття, автору буде приємний комплімент