Фільм Девіда Еєра справді відповідає своїй назві (оригінальна — Heart of the Beast) — він більше про собаку, ніж про людину.

Після травматичного військового досвіду ветеран-спецпризначенець Джеймс Белмонт (Бред Пітт) обирає чи то відпочинок, чи то усамітнення на Алясці, куди й прямує на гідроплані зі своїм бойовим псом — практично побратимом — Одіном, прихопивши ящик смачного пива (судячи з усього, прихована реклама) та все, що потрібно для виживання в суворих умовах. У собаки (німецької вівчарки) — шрами на всій морді, титанові зуби, протез на лапі та ПТСР. Господаря життя теж сильно пошарпало. І якщо на початку фільму мета та наміри Джеймса залишаються загадкою, то після авіакатастрофи все гранично зрозуміло — цим двом просто потрібно вижити. І на допомогу їм — лише досвід та вони самі — один для одного.

Чи то умови життя в Україні більш екстремальні, ніж ця пригода за власним бажанням, чи то Бред Пітт щось втратив (хоч і намалював на своєму тілі купу брутальних «татушок» та шрамів) — для мене цей фільм не став якимось потрясінням: я, чесно кажучи, чомусь очікувала дуже видовищного проходження смуги перешкод. Але Джеймс тут — просто втомлений ветеран. А песик — просто розумник! Ми з кішкою з цікавістю дивилися від початку до кінця (гаразд, кішка втратила інтерес раніше). Але залишилося відчуття, що чогось не вистачило. Шикарні краєвиди дикої природи — що є, то є! Не дуже правдоподібні сцени з тваринами (і самі тварини теж — над ними явно попрацював штучний інтелект) — є й таке.

Так, у таких фільмах для мене важлива правдоподібність. Тому виникло ще питання: як собака зміг пережити цю жахливу авіакатастрофу і, пройшовши курс лікування «з цим треба переспати», відбувся лише легким переляком? Напевно, недарма є фразеологізм «заживе як на собаці». Тобто я про нюанси. Як спецпризначенець лікує себе — таблетками, бинтами, шинами, обіймами з собакою. Як він лікує собаку — обіймами. Ну гаразд, судячи з усього, він дуже надійно про нього подбав раніше (про що свідчать ті самі протези). Тільки-от усе це було за кадром. Ну, хіба що одного разу накрив ковдрою й зробив масаж втомленій лапці. «Ця тварина має сильне серце», — пише про Одіна господар наприкінці фільму (фінал вийшов дуже зворушливим). Собака не робить нічого надзвичайного. Він просто щиро любить і відважно охороняє свого господаря. Але у цього пса неймовірно пронизливий погляд — як то кажуть, краще за будь-які слова! Загалом, кіно гарне. Про любов і відданість. Але, як я й «натякнула», Бред Пітт тут усе-таки не головний герой (хоча він і намагався як міг).

Цікавий факт: усі собаки, які грали Одіна, насправді були абсолютно здоровими (їх було четверо: головного виконавця звали Убер, і в нього було троє синів-дублерів). А протез, який був створений для зйомок, у реальності не є надійним.

Ще один цікавий факт. Я колись спілкувалася з кінологами. Команда «фас» — це слово, яке використовують звичайні власники собак. Насправді для службових собак завжди є особливе слово для нападу. Непопулярне. Для кожного — своє.

Наталія Кряж

Якщо Вам сподобалася стаття, автору буде приємний комплімент