Два роки тому, 24 лютого 2022 року, росія здійснила повномасштабне вторгнення в Україну. Саме цього дня українці по всій країні прокинулись від вибухів бомб та у новій реальності, коли на площі в 603 700 кв. км не стало жодного безпечного місця.
За період з 24 лютого 2022 року по 25 січня 2024 року зазнали пошкоджень або руйнувань 1938 об’єктів культурної інфраструктури. З них 314 – знищені. З 2014 року, коли фактично почалася ця війна, Україна втрачає акторів, музикантів, письменників, режисерів, солістів балету, кінорежисерів, поетів, перекладачів, культурологів, істориків, культурних менеджерів.
Серед них і ті, хто виступав на сцені Національної філармонії України у Києві. Як от оперний співак Василь Сліпак, що був солістом Паризької національної опери, а у 2016-му загинув в бою на сході України. Або вбитий на фронті у 2023 році фаготист і диригент Костянтин Старовицький. Чи їхній колега з Херсона – диригент Юрій Керпатенко, якого росіяни розстріляли просто у власному будинку у вересні 2022 року за відмову співпрацювати з окупантами…
Українська культура та її діячі – під російським ударом. Саме тому її видимість у світі є важливою як ніколи. 24 лютого 2024 року концерт Національної філармонії України почують у Франції та світі завдяки трансляції, здійснений у партнерстві з Паризькою філармонією. Як символ української незламності та потужності нашої культури, що звучить на повний голос попри все – бомбардування та втрати.
Концерт Академічного симфонічного оркестру НФУ під орудою дириґента Сергія Голубничого, – відкриє бетховенська Увертюра Леонора №3 (1806), яка вважається однією з найбільш монументальних увертюр в історії музики та завершується ствердженням свободи.
Українська музика буде репрезентована творами двох сучасних композиторів: Євгена Станковича та Вікторії Полевої.
«Допоки живе людина, для неї музика вічна. Коли людини немає – я не знаю, хто визначатиме вічність чи не вічність музики», – говорить один із провідних українських композиторів Євген Станкович, який залишився в Києві та продовжує творити під регулярними російськими бомбардуваннями української столиці. Як і відомий київський композитор Валентин Сильвестров, Станкович – учень композитора-модерніста Бориса Лятошинського, якого радянська влада утискала у творчих проявах й лише зараз європейський слухач відкриває для себе цю постать та його твори.
Вершиною інструментальної творчості Станковича є Другий скрипковий концерт (2006). Трагедійне наповнення зближує цей твір із такими жанрами, як сповідь і навіть реквієм. Твір був написаний невдовзі після подій 2004 року, відомих як «Помаранчева революція»: ще тоді український народ показав свою незгоду із наступом на демократичні цінності, які продовжує захищати і зараз.
Соліст Дмитро Ткаченко* – випускник Національної музичної академії України (Київ) та Школи музики і драми Гілдхолл (Лондон).
Не залишала Київ у перші дні війни і композиторка Вікторія Полева. Її «Bucha. Lacrimosa» – оплакування, увічнення у мистецтві пам’яті про сотні мирних жителів, закатованих росіянами у березні 2022 в передмісті Києва – містечку Буча. «Цей твір було написано після того, як я побачила фотографії тих страшних звірств, – згадує авторка. – Тоді я майже згоріла од відчаю, від неможливості жити далі. Це – споглядання того, як душі закатованих, зґвалтованих, розстріляних українців підіймаються до неба, як струмки. Це – свідоцтво втрати раю людяності. «Попіл Бучі» стукає в моє серце». Проте навіть найстрашніша реальність у художній рефлексії композиторки обертається утвердженням світла наприкінці твору.
У фіналі програми прозвучить музика сучасної французької композиторки Камій Пепан – «На вістрі бурі», натхненна швидкоплинними світловими спалахами, які знаменують розпал нестримного буревію. Втім, композиція дуже точно резонує зі станом, в якому зараз перебувають українці – а зрештою, і весь світ – балансуючи на межі, в очікуванні переламного моменту.
«Вже два роки світ є свідком повномасштабної неспровокованої російської агресії проти України. Ці два роки гинуть і музиканти – хтось на фронті, хтось у власній оселі чи на вулиці, ставши жертвою ракетних ударів, хтось піддається переслідуванню та тортурам на тимчасово окупованій території через власну проукраїнську позицію, хтось отримав інвалідність… Цей список великий і, на жаль, щодня поповнюється…
Концертом «Україна Незламна» Національна філармонія України прагне донести до слухача ідею незламності українців, їх право на власну ідентичність на своїй землі, згадуючи полеглих героїв-музикантів…
Ми щиро вдячні Паризькій філармонії, передовсім її генеральному директору Олів’є Мантеі та керівниці української місії Анні Ставиченко за ідею та можливість показати цю подію французькому слухачеві.
Разом – до Перемоги!», – генеральний директор НФУ Михайло Швед.
*Дмитро Ткаченко народився в Києві та почав грати на скрипці й фортепіано в шестирічному віці. Після навчання в Київській спеціальній музичній школі ім. Лисенка та в Національній музичній академії України (НМАУ) в класі Богодара Которовича та Ярослави Рівняк, його було запрошено до Ґілдхолської музичної академії (Guildhall School of Music and Drama) в Лондоні до класу Іфра Німана (Yfrah Neaman), де він отримав Концертний диплом (Premier Prix), а трохи згодом, разом зі ступенем маґістра, – звання Fellow Ґілдхолської академії й стажувався в Давіда Такено та Криштофа Сметани до 2008 року. Паралельно закінчив аспірантуру НМАУ. Дмитро Ткаченко – лауреат кількох міжнародних конкурсів, серед яких конкурс сольної скрипки Вронського (Варшава), конкурс Лисенка (Київ) та конкурс Нільсена (Оденсе, Данія).
Дмитро активно ґастролює в Україні, у більшості країн Европи, в Азії та обох Америках. Його виступи транслювалися Українським радіо та ТБ, Російським ОРТ та каналом Культура, Данським радіо, БіБіСі Радіо 3 (Велика Британія), Польським радіо та ТБ тощо. Він виступав у таких концертних залах, як Віґмор Хол, Барбікан (Лондон), Концертґебау (Амстердам), Зала Академії Ліста (Будапешт), Концертхаус (Берлін), Великий зал Московської консерваторії, зал Кельнської філармонії, зал Палау в Барселоні, Аудиторіо Насьйональ у Мадриді, Мегарон в Афінах, Рой Томсон Хол у Торонто, Токіо Опера Сіті тощо.
В Україні Дмитро реґулярно виступає з Національним симфонічним оркестром України та Симфонічним оркестром Національної філармонії, філармонійними оркестрами у Львові, Дніпрі, Одесі, Харкові, Донецьку, Чернігові, з Кримським симфонічним оркестром. Протягом перших місяців 2017 року подорожував у гастрольному турі по США та Канаді з Національним симфонічним оркестром, виконуючи концерти Чайковського та Другий Станковича.
Серед його найостанніших виступів також концерти з Симфонічним оркестром MAV у Будапешті, з Білкентським симфонічним оркестром в Анкарі (Туреччина) на Ankara Music Festival, Стамбульським симфонічним, з Королівським філармонічним у Лондоні в Кадоґан Холлі, з Краківським філармонічним, з Симфонічним оркестром Чилі в Сантьяґо, Симфонічним оркестром Циндао в Китаї, Афінським державним оркестром, Філармонійним оркестром у Тегерані, а також низка сольних концертів, зокрема в рамках Hida-Takayama Music Festival (Японія), Вільнюського фестивалю (Литва), також у Сінгапурі, Ірані, Франції, Італії, Великій Британії та Польщі.
У його репертуарі практично всі основні скрипкові концерти – від Пір року Вівальді до Шенберґа, численні сонати та менші твори для скрипки з фортепіано, програмні цикли (зокрема 24 каприси Паґаніні, усі сонати Бетховена, усі сонати та партити Баха, усі концерти Моцарта), яскраві прем’єри творів сучасних композиторів – таких як Другий Концерт Євгена Станковича.
Одночасно з активною концертною діяльністю Дмитро викладає в Національній музичній академії України, реґулярно запрошується до журі міжнародних конкурсів, дає майстер-класи (зокрема в Японії, Кореї, Сінгапурі, Китаї, Туреччині, Мальті, Литві та Латвії), а також є співзасновником та художнім керівником Міжнародного музичного конкурсу ім. Бріттена в Лондоні.
В іміджі концерту використано фотографію скрипаля Мойсея Бондаренка, який зараз воює на фронті.