Імпровізатор

Культура: новини, враження, інтерв'ю

* Новини Кіно

Венеція, Торонто, Сараєво: українські фільми на найближчих міжнародних кінофестивалях

Повнометражний ігровий фільм «Медовий місяць» Жанни Озірної візьме участь у La Biennale di Venezia (28 серпня-07 вересня).

Головні ролі виконали Ірина Нірша та Роман Луцький. У центрі сюжету – пара, яка опинилась в окупації; це дослідження їхніх стосунків, страхів, справжнього розуміння одне одного.

На Міжнародному кінофестивалі у Торонто TIFF (05-15 вересня) буде представлено фільм «Віктор» французького документаліста Олів’є Сарбі, створеного у копродукції України та США.

Цей сміливий документальний фільм пропонує глибоко особистий погляд на російське вторгнення в Україну. Створюючи аудіовізуальний досвід, ретельно розроблений відповідно до сюжету, «Віктор» є інтимним портретом глухої людини, яка бореться з хаосом і насильством.

Фільми «Фото на памʼять» Ольги Черних, «Татова колискова» Лесі Дяк та «Фрагменти льоду» Марії Стояновоі – в конкурсній програмі документальної секції Sarajevo Film Festival (16-23 серпня). А також «Редакція» Романа Бондарчука – в ігровій, «Жива» Владлена Одуденко – в секції короткого метру. В секції студентського кіно – Анастасія Михальчук з короткометражним фільмом «Останній день».

“Фото на памʼять” це розповідь про війну у формі есе з точки зору трьох поколінь жінок. Між Ольгою, її матір’ю (патологоанатомом, яка працює в морзі, де вона напрочуд почувається в безпеці під час вибухів), і бабусею часто відбуваються відеодзвінки. Записи їхніх розмов переплітаються з фотографіями і відеозаписами з сімейного архіву, новинними репортажами і колективними образами, що представляють українську історію минулого століття. У результаті вийшов калейдоскопічний і особистий фільм. Плавно переміщаючись у часі, він пов’язує сучасне насильство на Донбасі з руйнуваннями там під час Другої світової війни. Почуття втрати і відсутності переважає всюди.

Повнометражний документальний фільм “Татова колискова” — це історія про сімейне життя ветерана українсько-російської війни. Сергій, який повернувся з війни, щосили намагається відновити близькі стосунки зі своєю дружиною Надею та їхніми трьома синами: Сашею, Артемом і Микитою. Фільм приймає несподіваний поворот, коли Сергій спрямовує камеру на режисера. Така зміна ролей відкриває простір для делікатної розмови про кохання та міжособистісні стосунки і спонукає режисера розповісти свою історію.

Фільм «Фрагменти льоду» змонтований з 15-ти відеокасет за період з 1986 до 1994 року — відеощоденників батька режисерки, фігуриста-чемпіона, знятих під час закордонних гастролей з українським ансамблем «Балет на льоду», а також у нього вдома. Спостерігаючи за зростанням режисерки Марії Стоянової, ми стаємо свідками одночасних розвалу Радянського Союзу та шляху України до відновлення незалежності, а потім — її переходу до ринкової економіки. Очікування, відображені в ефектних кадрах Заходу, знятих батьком Стоянової, різко контрастують із домашніми зйомками облуплених стін, провалених стель і тарганів у квартирі, де жила родина. Фільм «Фрагменти льоду» передає водночас широкий плин історії та її вплив на життя реальних людей аж до нового потрясіння — повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році.

Головний герой стрічки «Редакція» – журналіст-ідеаліст, який бореться за справедливість. Ситуація в регіоні невтішна – на горизонті без зупину горять ліси, а щоб донести про це Європі чи хоча б достукатися до місцевих редакторів газет, потрібно лавірувати між передвиборчими кампаніями майбутніх мерів.

Ігрова короткометражка «Жива»: У березні 2022 р. під Києвом точилися важкі бої. Окупанти розстрілювали мирних жителів прямо на вулицях. Українські військові по можливості вивозили вбитих і складали їх у підвалі зруйнованої будівлі. Коли в черговий раз занесли мішки з трупами в підвал, то помітили, що один з мішків «живий».

Короткометражка «Останній день»: Сім’я готується до свята, але це день, коли настане кінець світу. Ні в кого немає доказів, що це станеться. Тільки дідусь не вірить у поганий кінець. Його єдине бажання – бути зі своєю сім’єю і спостерігати, як розвивається їхнє майбутнє. Поки вони чекають, усі їхні страхи спливають на поверхню, як ключ до розуміння їхнього внутрішнього світу. Чи настане завтра?