– Коханий, а давай підемо на спектакль? Памʼятаєш Аліну Сарнацьку? Вона з нами в баті була. Це за її пʼєсою.
На першій сцені ми синхронно нахилились один до одного і прошепотіли позивний. Герой був настільки впізнаваний, що я відчула гостре бажання втрутитись в його монолог, нагадавши що буде далі.
В маленькому залі Театру Драматургів простір побудований так, що ти знаходишся з героями в одному бліндажі. З героями, яких ти знаєш. І за яких готовий продовжувати речення.
З одного боку ніби повернувся до своїх. З іншого…. Я вдарилась об цю виставу так боляче, ніби наново пройшла найважчі дні своєї крайньої ротації. Це варто було б назвати словом «талановито». Але мені більше до вподоби «правдиво». А правда завжди гірка.
Чи була я до цього готова? Ні, мабуть. Бо все, що мені особисто боліло, цілу годину жило навколо мене, рухалось і лізло під шкіру. Я абсолютно чесно мовчки давилась сльозми і так само чесно звалила з залу першою, бо мені треба було прожити післясмак з єдиною людиною, яка розуміла – з чоловіком.
Ми йшли холодним темним містом і мовчали про одне й те саме.
– Ти ж не шкодуєш, що ми пішли?
– Ні. Це боляче. Але це краще, що ми бачили.
Я не знаю, чи будуть ще покази. Але якщо будуть – сходіть. Воно того варте.
Фото у заголовку: Олег Пальчик, ТРО Медіа
Довідка:
Леся Литвинова – режисерка документального кіно, волонтерка, керівниця програми “Паліативна допомога”, військова.
Вистава Театру Ветеранів «Військова мама» створена на основі реальних історій.
Театр Ветеранів – спільний проєкт ТРО Медіа та Театру Драматургів, де українські воїни отримують необхідний арсенал навичок для створення якісної драматургії на базі власного досвіду, переживань та відчуттів.
Авторка п’єси Аліна Сарнацька — ветеранка, бойова медикиня Сил територіальної оборони ЗСУ.
