Барокові натюрморти, безумовно, відображають вибух інтересу до світу природи в XVII столітті. В період великих географічних досліджень і збагачення європейської спільноти на міжнародній торгівлі, вони стали ще й даниною поваги до нових відкритих куточків світу. А вони, своєю чергою, відкривали нові можливості для художників.

Включаючи в композиції дивовижні морські раковини, комах, екзотичні плоди, китайську порцеляну і венеціанське скло, митці ніби розповідали власні історії про крихкість життя і кохання, швидкоплинність краси та стрімкість часу.

Складна мова барокового натюрморту загадкова і приваблива. Була і залишається, змушуючи замислюватись і захоплюватися багато поколінь шанувальників мистецтва. А деяких з них вона надихає на власні дослідження та відкриття.

Наприклад, Paulette Tavormina. Серія її фотонатюрмортів не викликає сумнівів у мотиваторах творчості. Їх навіть можна назвати поіменно – Джованна Гарцоні (Giovanna Garzoni), Адріан Курте (Adriaen Coorte), Франсіско де Сурбаран (Francisco de Zurbarán).

Нью-Йоркська фотографка буквально відтворила окремі роботи цих живописців у своїй студії. Але це аж ніяк не копіювання «першоджерел», а її власне прочитання старовинних історій. А ще – власний стиль зйомки.

Полетт на виставках і в каталогах часто презентують, як «самоучку». Це не зовсім так. Так, вона тривалий час брала участь у фотозйомках, як піарник, який вирішує маркетингові завдання, але в якийсь момент, ймовірно, прийшла до незаперечної істини – «хочеш зробити добре, зроби сам» – і пішла на курси фотографії.

Нове заняття так захопило креативну американку, що вона вирішила на ньому сконцентруватися, і найбільше наснаги у неї викликала предметна зйомка, щобільше – food-зйомка. У ній Полетт Таворміна досягла значних висот, створивши ілюстрації для кількох успішних кулінарних книг і виступивши постановником гастрономічних епізодів у кількох голлівудських фільмах.

Але, коли почала працювати в Нью-Йоркському офісі Sotheby’s, спіткала ще одну прописну істину – «немає межі досконалості». Полетт фотографувала аукціонні лоти, експериментуючи з ракурсами та ретельно вивчаючи предмет зйомки. Натюрморти великих голландців, іспанців, італійців її не просто зачарували, а змусили детально вивчати період мистецтва бароко. Такою мірою, що їй захотілося сказати своє «слово» у цьому жанрі.

Усі свої вечори та вихідні Полетт проводила у творчих дослідженнях, намагаючись створити власну алегоричну мікрокартину світу та знайти авторський почерк її зйомки. Найскладніше було побудувати драматичне таємниче світло, характерне для барокового живопису, але ентузіастці це вдалося.

Коли нарешті вона досягла результату, який пристойно було показати фахівцю, то звернулася за рецензією до своєї колеги, яка керувала фотопідрозділом знаменитого аукціону. І та пообіцяла будь-яке своє сприяння!

Власне, навряд чи їй довелося докладати багато зусиль для популяризації робіт Полетт Таворміни. Вони вражають кожного, хто їх бачить, кольором, світлом, глибиною, деталями, філософією. Авторка дуже ретельно працює над кожним натюрмортом, іноді тижнями підбираючи потрібні складові. Найбільше вона любить це робити на фермерських ринках.

І дуже сподівається, що через роки її фотографії також не залишатимуть байдужими глядачів, як картини старих майстрів. Нові покоління побачать у них те, що хотіла передати авторка, що залишилося тільки на знімках, і вони відчують те саме, що й вона, прочитавши напис, зроблений невідомим художником на звороті однієї з аукціонних картин – «Eram quod es», яку Полетт Таворміна витлумачила як, «колись я був там, де ти зараз».

Gerda Griffon