Імпровізатор

Культура: новини, враження, інтерв'ю

* Враження Театр

Як долетіти до “Місяця”

Не знаю, як команда Ілона Маска, а НАТО на Місяці точно висадився (НАТО для тих, хто не в курсі – це наш Національний академічний театр оперети).

28 березня відбулася премʼєра опери Карла Орфа «Місяць», вперше поставлена в Україні. І вперше в світі вона зазвучала українською мовою (дякую художньому керівнику театру – Богдану Струтинському за честь бути перекладачем). Це вже 22-га моя премʼєра в Національній опереті України в якості перекладача-драматурга. За 11 років були моновистави, музично-драматичні твори, оперети, мюзикли, і ось – вже третя опера!

Кожного разу – нові завдання щодо адаптації твору для нашого театру, враховуючи контекст, актуальність, бачення режисера і мою фантазію «на тему». Опера «Місяць» – особлива, бо її тема торкається кожного з нас. Твір, написаний К. Орфом (він сам і автор лібрето) за мотивами казки братів Гримм, розповідає про те, як у людей було вкрадене місячне сяйво. Коли я прочитала першоджерело, у мене не виникало питань про те, хто вкрав це сяйво у нас, українців. Тому я одразу запитала режисерку Тамару Трунову, чи правильно я розумію ідею майбутньої постановки і чи можу у творі використовувати прямі цитати путіна. Отримала схвалення. І народився такий текст від імені персонажів-людей:

“Злодій вкрав наш Місяць  ясний,

Ми усі тепер нещасні.

Так і хочеться спитати:

Чи здурів чи совість втратив!”

Та від імені персонажів-мерців:

“Прокидайтесь, мертві духи!

Скучно, хочеться движухи!

Тож, загарбаєм в тенета

Землю, Сонце, всі планети!”

Дуже актуальним вийшов і текст – ода темряві:

“Легко в темряві тікати,

Бо вона завжди рятує,

Можна навіть убивати –

Бо безкарність гарантує.

І ніхто не спасе – темрява сховає все!

А щоб світла більше стало –

Є пожежі, є підпали,

Витягніть із трун цвяхи і забийте на гріхи.

Перепишемо закони,

Всі скасуєм заборони,

Для нас не існує жодних червоних ліній!”

Така «сміливість» щодо актуалізації твору була підказана самою історією створення опери. Вона зʼявилася у 1938 році, премʼєра відбулася у 1939-му. Композитор-німець писав твір у розпал німецького фашизму і переддень початку Другої світової війни. Він чудово розумів, хто краде у людства світло, і хто несе темряву. Не дарма Карл Орф визначив жанр камерної опери як «маленький світовий театр». Я не бачу нині в цьому другого прочитання смислу аніж «театр воєнних дій». Саме тому переклад «Місяця» став для мене символічним викриттям неофашизму, який дістав назву «рашизм».

Найголовніше, що в кінці вистави Місяць таки повертається на Небо і дарує людям своє тихе Сяйво. Під час прес-конференції диригент-постановник Ділявер Осман промовив: «Для мене цей Місяць став уособленням мого Криму, який був вкрадений, але обовʼязково буде повернутий».

Ділявер Осман, Яна Іваницька, Максим Ковальчук

Втім, у постановці Тамари Трунової існує «Епілог», який залишає фінал відкритим. Вона використовує фрагмент з «Карміни Бурани» Карла Орфа «О Фортуна», текст якої висловлює жалість на долю та порікання на Фортуну, яка уособлює удачу в давньоримській та грецькій міфології.

«Доля без зволікання б’є по струнах серця;

І так примушує зневіритися

кожного, навіть сильного.

І всі плачуть разом зі мною!»

Яна Іваницька, Богдан Струтиснький, Тамара Трунова, Кристина Шишкарьова

Такий фінал (у поєднанні з тим, що Місяць все-таки повернувся на Небо), як на мене, відображає хиткість становища України у воєнному сьогоденні, в якому сплелося все: і сльози, і докори жорстокій долі, і незламна мужність, і парадоксальний стан, коли Надія не полишає наші серця навіть в момент зневіри.

Яна Іваницька

Фото: Анатолій Федорців

Довідка:

Яна Іваницька – перекладач-драматург (22 постановки у Національному театрі оперети України), доктор філософії(тема дисертації «Опера як семіотичний обʼєкт); письменниця (авторка семи книжок – про мистецтво, а також книги про повномасштабне вторгнення росії в Україну «Війна очима киянки. Рік перший. Лютий», Київ, 2023 рік «Саміт-книга»); перша вагнерівська стипендіатка від України (1999 рік – стажування в Байройтському театрі Рихарда Вагнера); журналістка із 30-річним досвідом роботи в українській та міжнародній пресі (понад 400 статей, з них 48 наукових), сценаристка документальних фільмів, ведуча прямих ефірів, режисер монтажу, авторка пʼєс «Актриса» та «Даліда». Член Спілки журналістів та Спілки театральних діячів України.