«Творці історії» — великий проєкт, який ми з видавництвом “Темпора” та істориком Олексієм Сокирко почали ще до повномасштабного вторгнення, і ось тільки зараз видання готується до друку. Ідея була сама по собі масштабна: намалювати постатей з історії України, починаючи з княгині Ольги й аж до Гетьмана Скоропадського, всього 64 портрети. І вони мали бути на портретах живими людьми, тож мені треба було з ними познайомитися.
Народження образів
Олексій надсилав мені багато літератури, іконографію персонажів, якщо вона була, але найголовніше, це були наші довгі розмови по кожному з героїв. Він дуже цікаво розповідав, герої дійсно оживали перед моїми очима, а я хотіла знати якомога більше. Бо якщо, наприклад, про чоловіка казали, що йому зраджує дружина, то це мало б відобразитись на його виразі обличчя, хоч який він там славний гетьман. Якщо були прижиттєві зображення героїв, то мені зазвичай щастило зустріти схожих людей, яких я просила позувати мені. Коли концентруєшся на своїй справі, таке враження, що тобі все допомагає.
Ну, і ніхто не відмовляє, коли просиш намалювати з нього князя чи гетьмана. Або я згадувала когось зі своїх знайомих, в кого схоже обличчя. В мене, завдяки професії, дуже гарна памʼять на обличчя. Одяг, зачіски, аксесуари, чи, наприклад, які бороди тоді носили – це все я звичайно малювала після обговорень з Олексієм. Одного разу довелося перемальовувати шапку, а в акварелі це не так просто, тому всі свої ідеї я після того разу посилала йому на узгодження.
Коли у мене не було жодних візуальних референсів, було складніше, але цікаво. Я орієнтувалася на характерні риси обличчя людей в місцевості, де герой народився, чи, наприклад, якщо в нього було балканське чи скандинавське коріння, це також давало якісь натяки. Або якщо були портрети родичів, батьків чи нащадків, теж було від чого відштовхуватися.
Наприклад, Григорій Святополк-Четвертинський, князь, руський магнат, сеймовий посол XVII ст., не мав жодних портретів чи описів зовнішності, але я відшукала фото його нащадків, Северина Святополк-Четвертинського та нашого сучасника Костянтина «Тінко» Святополк-Четвертинського, який одружений на принцесі, правнучці бразильського імператора, і є наразі одним з найвідоміших фотографів Латинської Америки.
Найулюбленіші мої портрети з проєкту — це ті, де зовнішня схожість моїх моделей поєднувалася з внутрішніми якостями. Бернарда Претвича, охоронця земель українських, я малювала з близького друга нашої родини, який пішов у лютому 22 захищати нашу землю, попри вік і посаду.
Чи хлопець, з якого я малювала гетьмана Сагайдачного ще до війни, виявився таким само завзятим козаком. Ці портрети, це найменше як я можу їм всім віддячити. Адже історія нашого майбутнього твориться зараз.
На одній хвилі
Мій друг з фейсбуку Richard Willmer у 2022 як відповідь на повномасштабне російське вторгнення написав Токкату для фортепіано на основі української народної пісні. Для свого відео ютубі він використав портрети з нашого проекту з видавництвом “Темпора” у співпраці з істориком Олексієм Сокирко:
А про музику він краще сам: «Я написав цю токкату у 2022 році у відповідь на повномасштабне вторгнення Росії в Україну. Після більш ніж трьох років агресія триває з незмінною силою, але народ України є більш згуртованим, ніж будь-коли. Ця токката, створена за зразком барокових творів, була спочатку написана для клавесина, але її можна грати на будь-якому клавішному інструменті. Я сам тут граю її на фортепіано. Саме характер пісні змусив мене вибрати для токати старовинний стиль. Крім того, наприкінці XVII — на початку XVIII століття Україна ще була незалежною. Я був вражений серією акварелей моєї подруги Ольги, що зображують історичних персонажів її країни, з того моменту, як вперше побачив їх у 2022 році, але лише після запису Токати в липні 2025 року я запитав її, чи можу я використати деякі з її картин для цього проєкту. Вона охоче погодилася, і цю пропозицію також тепло підтримав її видавець, «Темпора» в Києві, без підтримки якого картини Ольги ніколи б не були створені, а «Творці історії» ніколи б не були опубліковані у вигляді книги. Ми в Європі не можемо уявити, як це — жити в постійному страху перед бомбардуваннями, і не можемо зрозуміти, як українці, здавалося б, продовжують жити спокійно. Це стосується і Ольги, яка ні на мить не думала про те, щоб покинути свою батьківщину, і її видавця, який, незважаючи ні на що, продовжує працювати над книгою в Києві, ніби нічого не сталося».
Акценти від «Темпори»:
Тексти Олексія Сокирка — це не класичні біографічні статті, а портрети Ольги Глумчер — не звичні ілюстрації до історичних праць. Автори осмислюють історичні постаті через призму цінностей, ідей та інституцій, які були ключовими для України протягом століть. Кожен герой «Творців історії» — це складна, багатогранна особистість, яка діє в історичному контексті, але й сама активно його створює. Тож, окрім особистих історій, ідеться про своєрідні зліпки епохи. І хоча деякі персонажі віддалені від нас на понад пів тисячоліття, у книжці можна простежити тяглість найважливіших ідей та цінностей, які визначають нас як націю. А відчуття тяглості й спадкоємності — те, що дає ґрунт під ногами в тривожні часи.
Фото у заголовку: Mariana Shafro
Довідка:
Ольга Глумчер — українська художниця, роботи якої виставлялися у Європі, Японії, Великій Британії та Сполучених Штатах. Роботи Ольги Глумчер декілька років поспіль виставляються в Tokyo Metropolitan Museum. У 2024 році вона отримала Глобальну нагороду як найкращий закордонний художник року на 53-й ювілейній виставці Асоціації образотворчих мистецтв JYUNTEN у Tokyo Metropolitan Museum. У 2014 та 2018 роках вона була в короткому переліку фіналістів міжнародного конкурсу Art Revolution Taipei.