Раду Поклітару – майстерний імпровізатор, здатний поглянути на всім відому тему під особливим кутом і породити таке творіння, що глядачі в кінці вистави збуджено підхоплюються з місць і від захвату переходять на ультразвук. Старенька «Травіата», реанімована зухвалою думкою маестро, струсила 173-річний пил, посвіжішала, розквітла та пустилася в танець.
Сюжет оновився та перетворився. Віолетта опинилася в щільному чоловічому оточенні: всі інші жіночі ролі, крім швидкоплинної появи нової фаворитки графа, були безжально викреслені з постановки. Жермон з батька Альфреда вдало перетворився на його ревнивого коханця, і ця додаткова любовна лінія додала нових гострих приправ.
Віолетта, немов легкий яскравий метелик наприкінці літа, грайливо пурхає серед захоплених шанувальників. А життя на останньому етапі шляху підносить їй невідому раніше любов – і таку, що дає сили, і таку, що добиває. Сильне жіноче начало Віолетти пробуджує в Альфреді мачо, і він кидає свого коханця. І від цієї пристрасті вже немає зворотного шляху! Любовні сцени в постановці – доволі нескромні. Мова танцю не боїться виразів, і емоційні фрагменти приковують увагу своїм чарівним еротизмом і красою.
Постановка насичена цікавими ідеями всієї команди – команди професіоналів і креативників. Костюми від Дмитра Куряти – це інтелектуальна висока мода! Сукня головної героїні кричить полум’яною пристрастю та зберігає сліди жадібних рук. Стильне та сексуальне нюдове боді, в якому Віолетта залишається в інтимних сценах – немов шрамована друга шкіра. Її останнє плаття (кольору бордо) схоже на смиренний кокон метелика, який вже ніколи не розправить крильця, але збереже свою любов. Або це – образ її гарячого серця, що обливається кров’ю та віддає останні пульсації коханому Альфреду та навколишньому світу?
У красеня-денді Альфреда, можна сказати, образ білого лицаря – такий собі просвіт у житті Віолетти. У «роздягненому» вигляді він залишається також вишукано гарним – у витонченому корсеті та трико. Деталі одягу несуть свої символи. Наприклад, фіолетовий шарф, який коханці використовують в інтимних сценах – немов нитка, що пов’язує їх. «Суспільство» одягнене в парадні чорні костюми, на яких змінюються аксесуари. Думаю, що їхні гігантські брошки з візерунками у вигляді вух, очей, облич – це про те, що від жадібного до пліток суспільства нічого неможливо приховати.
Незвичайний відеоконтент створила Ольга Нікітіна. Декорації на перший погляд здаються рядом простих геометричних ширм. Але вони здатні трансформуватися, випускати та «поглинати» героїв. Вони оживають, коли на них з’являються фантастичні відеопроєкції, які в масових сценах нагадують сяючу оголену нервову систему великого міста, в любовних (залежно від дії) пін-ап картинки, квіткові композиції або… вулканічні процеси всередині організму!
Все грамотно продумано та майстерно втілено. Любовне ложе раптом стає дзеркалом, потім ареною торео («пасхалка» – відсилання до першої вистави Київ Модерн балету – «Кармен TV») і час від часу перетворюється на хронометр, який безжально відраховує останні години прекрасної згасаючої Віолетти.
Емоції на прем’єрі зашкалювали – і на сцені, і в повній залі. Київ Модерн балет вміє «чіпляти». Оплески лунали після кожної сцени. Я помітила, що на виставах КМБ завжди дуже багато молоді, що безсумнівно свідчить про те, що театр йде в ногу з часом, а може, навіть на кілька “па” попереду!
Цікаво, що вистава була створена в дуже стислі терміни. Наприкінці червня Раду Поклітару в інтерв’ю для «Імпровізатора» розповів, що тільки почав роботу над нею, наприкінці вересня на прес-конференції говорив, що ще не готова фінальна сцена, а в середині жовтня вже прем’єра! І вона бездоганна! Це геніальне поєднання приголомшливих творінь – музики, постановки, костюмів, декорацій – і виконавців. І ви ж бачите ці розкішні фотографії! Уявіть собі – вистава вся виткана з таких приголомшливої краси моментів. Балет «Травіата» неодмінно повинен побачити весь світ – він цього вартий!
Наталія Кряж
Фото: Вадим Гнідаш