22 листопада у Національному академічному драматичному театру імені Івана Франка відбудеться прем’єра «Реквієму» Вольфґанґа Амадея Моцарта в режисурі Євгена Лавренчука.

Вперше в Україні цей твір звучить у редакції американського музикознавця та композитора Роберта Левіна, який відновлює оригінальну логіку та драматургію Моцартового задуму.

На сцені Театру Франка «Реквієм» постає як візуальна оповідь, що взаємодіє з музикою, де звук, рух, голоси, світло і часопростір стають рівноправними елементами творення образу.

Режисер Євген Лавренчук разом із Liatoshynskyi Capella: Orchestra and Choir та диригентом Теодором Кухарем переосмислюють Моцартів шедевр як історію маленької, випадкової людини, зануреної в конкретний час і простір.

Цей «Реквієм» – не про смерть, а про життя, яке продовжує звучати після останньої ноти. Музика стає тілом образів, а не лише звуком. Оркестр і хор виступають не лише виконавцями, а акторами, що втілюють сенси, конфлікти й внутрішні монологи твору. Глядач не просто споглядає, а входить у простір музики, переживаючи її як перформативне дійство, де стає «свідком і співтворцем» події. Постановка вписується у сучасну європейську тенденцію «пост ораторіальних» інтерпретацій, у яких сакральна форма меси виходить за межі ритуалу, перетворюючись на акт творчості, людяності та пам’яті.

«Найпотужнішим джерелом мого натхнення в цьому проєкті є сам факт присутності такої музики Моцарта, яка досі ніколи в Україні не звучала, – говорить режисер Євген Лавренчук. – Це може здатися дивним, адже добре відомий «Реквієм» Моцарта – один із найчастіше виконуваних творів! Та наприкінці ХХ століття Роберт Левін віднайшов і відновив цілу частину цього шедевру – Amen. Виходить, що один із найвидатніших творів в історії людства – «Реквієм» Моцарта – ніколи в Україні не звучав у такій повноті, як це вперше відбудеться на сцені Театру Франка! Я радий, що нам вдалося закупити права і комплект нот найповнішої редакції «Реквієму» і щасливий, що маю можливість разом із чудовою командою однодумців здійснити сценічне втілення цього шедеврального твору».

Творча команда

Режисер: Євген Лавренчук

Диригент: Теодор Кухар

Сценографія:  Єфим Руах

Костюми: Міра Матчина

Драматург: Антон Литвинов

Асистент режисера: Олександр Русаловський

Хормейстер: Костянтин Ленчик

Асистент диригента: Андрій Рахманін

Музична консультантка: Євгенія Ігнатенко

Продюсерка: Ольга Кононенко

Liatoshynskyi Capella

Солісти: Іванна Пліш (сопрано)

Тетяна Гавриленко (мецо-сопрано)

Сергій Андрощук (тенор)

Тарас Бережанський (бас)

Довідка:

Американський музикознавець і композитор Роберт Девід Левін (Robert D. Levin, нар. 1947):

Піаніст і виконавець на історичних інструментах – спеціалізується на виконанні музики епохи класицизму (Моцарт, Бетховен, Бах) у стилі, наближеному до автентичного.

Музикознавець і дослідник – провів значну роботу над вивченням і реконструкцією незавершених творів композиторів XVIII століття.

Професор Гарвардського університету, а також викладав у Гарвардському коледжі, де був відомий своїми курсами з аналізу та історичного виконавства.

Виступав із провідними оркестрами світу:  Атланти, Бі-Бі-Сі, Берліна, Бірмінгема, Бостона, Чикаго, Клівленда, Детройта, Ла Скала, Лос-Анджелеса, Монреаля, Філадельфії, Торонто та Відня, а також з Academy of Ancient Music, La Chambre Philhar­monique, the English Baroque Soloists, the Orchestra of the Age of Enlightenment and the Orchestre Révolution­naire et Roman­tique on early keyboards.

Роберт Левін відновив і завершив фугу Amen, яку Моцарт ймовірно планував включити до фіналу «Реквієму» – після частини Lacrimosa.

• У 1960-х роках було знайдено ескіз фуги з темою, що відповідає темі Requiem aeternam, і цей ескіз мав напис Amen у рукописі Моцарта.
• Більшість дослідників дійшли висновку, що це – незакінчена фуга Amen, яку Моцарт задумував як завершення секвенції (Dies irae – … – Lacrimosa – Amen).
• Роберт Левін у своїй реконструкції Requiem (версія 1993 року) включив фугу Amen.
• У квітні 2024 року нагороджений Золотою медаллю Моцарта Міжнародного фонду Mozarteum за заслуги у додаванні численних фрагментів композицій Моцарта.

Чому це важливо:

• У версії, завершеній Францом Ксавером Зюссмайром (традиційній), фуга Amen відсутня, і Lacrimosa переходить одразу до Domine Jesu.
• Левінова версія повертає логічну симетрію: твір починається фугою Kyrie eleison і завершується фугою Amen, як це характерно для стилю Моцарта.

Ольга Стельмашевська