Я не зможу запросити усіх вас на виставку в Копенгаген, але можу хоч за 3 хвилини показати вам скарби українського Різдва, які зараз сяють там в експозиції “ДоДому на Різдво”.
Розкішне і яскраве народне декоративне мистецтво – зрозуміле, яскраве, привабливе і таке доречне у святкові різдвяні дні. Але ця декоративна принадність – це тільки блискуча поверхня. Трішки глибше під нею виразний політичний меседж.
Відкриття виявилося дійсно велелюдним. Аудиторія розділилася навпіл – половина українців, а половина данців. Мене завжди підкуповує щирий інтерес. Навіть ще до відкриття, під час фінальних акордів монтажу і підготовки, ми весь час мали якихось відвідувачів. Кожних 10-15 хвилин хтось зазирав до приміщення і запитував, що тут відбувається, і чи можна трішки подивитися, бо далі – він або вона – мають вирушати за своїми туристично-прогулянковими планами. І от серед цих випадкових глядачів-перехожих не знайшлося того, хто не знав би про Україну і не висловив би слів підтримки. Але для мене стало ще більшим сюрпризом те, що майже кожна розмова із місцевими, хто прийшов на відкриття, виявляла значно глибший звʼязок з Україною, ніж я міг сподіватися: хтось регулярно їздить до України із гуманітарними вантажами, хтось досконало знає нюанси українського національно-визвольного руху середини ХХ століття, хоча не має родичів чи друзів українців. А хтось вивчає скульптурне дерев’яне різьблення, і прийшов збагатити свої знання українськими прикладами…
Виставка “ДоДому на Різдво” – це адаптація великої виставки, котра відбувалася в Українському Домі у Києві у 2023 році. В ній було представлено зокрема святковий одяг, килими, посуд, рушники і скатертини, трисвічники, скрині та іконопис із колекції Національного музею народної архітектури і побуту України. Звернення до традиції, її актуалізація і перетрактування тоді відчувалися гострою потребою українського суспільства.
А у своїй новій конфігурації виставка виявилася ефектним, містким і помітним меседжем для данської аудиторії. Один із найважливіших акцентів експозиції – фото трьох хлопчиків-колядників із різдвяною зіркою, зняте у селі Бахмуцького повіту у 1905 році. Це фото нині належить до колекції Покровського історичного музею. Росіяни знищили Бахмут і нині квартал за кварталом стирають Покровськ, заявляючи, що Донбас завжди був російським. Але на фото ми бачимо одяг, зірку… – ті ж самі, що і в експозиції історичних артефактів із різних українських регіонів, що і на інших фото із колядницькими ватагами у 1920-х, 1940-х, 1970-х … Це – Україна! Я хочу подякувати Покровському історичному музею за повернення живого зв’язку з нашим минулим навіть у час найважчих випробувань.
Виставка “ДоДому на РІздво” здатна дати українцям у Данії ностальгійне відчуття тепла рідного дому, спогаду про близьких і сімейні святкування. А закордонній аудиторії продемонструвати багатство і розвиненість історичної культурної традиції – те, що нинішня Україна виростає із міцного культурного коріння. І має в історії, у цінностях, в естетичних ідеалах багато спільного, зрозумілого західній публіці і без перекладу.
Український дім у Копенгагені – осередок української культури, організований Директоркою Українського дому Наталею Попович і кількома небайдужими та активними людьми для розповіді данцям про Україну. Їх ініціативу підтримало королівство Данія і кілька фундацій. Завдяки цій підтримці Український Дім у Данії має чудовий простір у самому серці Копенгагена – велике і красиве приміщення, здатне приймати конференції, концерти і виставки музейного масштабу та рівня.
Наталя Попович і кураторка Катерина Стукалова вже кілька років збирають насичені програми подій, тож їм вдалося сформувати доволі велику зацікавлену аудиторію не лише серед українців Копенгагена, але й серед данців. Якщо на відкриття української виставки за кордоном приходить понад сотня людей – це свідчить про успішно вибудовані комунікації.
Для мене і для київського Національного центру “Український Дім” це вже друге запрошення до співпраці з Українським домом в Копенгагені. Минулої зими туди вирушила виставка “Памфірова Маланка. Танець смерті і життя”, куратором якої я був так само. Але нині, із виставкою “ДоДому на Різдво”- це перший раз, коли я теж зміг відвідати Копенгаген і взяти участь у монтажі.
В цій виставці я маю чудову співкураторку – знавчиню народної традиції, художницю із костюмів і співачку Марію Квітку. Крім того, супроводжувати велику колекцію музейних предметів у Копенгаген вирушили Анастасія Колодюк і Оксана Ястремська із Музею просто неба у Пирогові – люди неймовірно закохані у свою справу. В Данії ми мали кілька днів дуже інтенсивної та напрочуд натхненної і азартної роботи, щоб створити експозицію. І для мене особисто – це справді Різдвяне диво – народження цієї краси.
Це наша традиція! І вона багатюща та розкішна. І вона жива сьогодні! Бо у традиційній техніці виплітання із соломки своїх фантастичних різдвяних павуків нині робить київська художниця Альона Шибунова, а давні різьблені свічники із колекції Національного музею народної архітектури та побуту України у своїх нових роботах цитує і переосмислює львівська майстерня “Трійця”. А художниця-ілюстраторка Олена Тихонюк звертається до традиційної техніки витинанки, аби зобразити героїв та атрибути зимових святкувань і зібрати їх у цілий “адвент-календар” – від Романа до Йордана.
1 січня Данія завершує піврічне головування у Європейському Союзі. Протягом цього часу Копенгаген є місцем постійних зустрічей і нарад європейських політиків, а Український Дім у Данії – майданчиком для конференцій і неофіційних самітів українських політиків із їхніми західними колегами. У такий момент представлення культурних проєктів високого рівня, артикуляція мистецькими засобами меседжів України – наше завдання. Мені здається важливим і той момент, що свою силу і свою особливу роль в нинішніх умовах дедалі сильніше відчувають культурні інституції, музеї України.
Круто, що сьогодні реалізувати таку виставку за кордоном можливо, що музеї та митці можуть бути мобільні й активні навіть у наших драматичних обставинах!
Дай, Боже, добре Різдво зустріти та за рік діждати!
Всім, хто створив цю подію:
Дорогі Nataliya Popovych, Katya Stukalova, дякую вам за запрошення, за довіру і за вашу величезну працю для просування української культури. Навіть данці сприймають Ukraine House in Denmark як близький, теплий і рідний простір. Це заслуга вашої команди!
Дякую Арсенію Герасименку, Володимиру Щибрі, Михайлу Марковичу, Михайлу Швецю, Оксані Дорошенко, Тетяні Федосенко, Фольклорному гурту БОЖИЧІ, Sasha Kostina і команді фільму Дмитра Сухолиткого-Собчука “Памфір”. Я хочу подякувати родині Ющенків, Микола Бабак, Березнівського музею, музею Параски Плитки-Горицвіт за важливі і красиві сенси! Майстерні Triytsya за те, що краса триває! Клубу ілюстраторів Pictoric і Олені Тихонюк за морозну казку, а Альоні Шибуновій за її солом’яний космос, який так пасує цьому простору!
Марія Квітка, дякую тобі за цю яскраву пригоду! За легкість, за творчість і за спільне відчуття!
Дорогий Національний музей народної архітектури та побуту України, Оксана Старак-Повякель, Anastasia Kolodiuk, Оксана Ястремська, дякую, що так старанно бережете і що так щедро ділитеся неймовірними скарбами нашої культури! Ці коштовності заслуговують найкращих залів і тисяч захоплених глядачів в усьому світі!
Дякую за сприяння Міністерство культури України, Tetyana Berezhna, Galyna Grygorenko! А наша можливість та готовність до співпраці, взаємного посилення тут, в Україні, не менш важлива. Тому дякую моєму рідному Українському Дому у Києві та Olga Viieru, Alisa Grishanova, Марина Сенчило, із яких усе починалося! Результат складається із праці та внеску кожного і кожної. А результат гарний. Загалом ці дні зміцнили відчуття сили культурного діалогу і культурної дипломатії. За цим наше майбутнє!