Днями до голови залетіла пташкою одна світла мелодія, настояна на сльозі, билася там об темні стіни блекаутів, доки не випурхнула на волю. Присіла на струну, щось процвірінькала не пойми шо, попросила слів.
Довго не міг второпати, про що це. Аж раптом, як Вінні Пухові, бумкнуло щось у глечику – до Різдва ж тиждень! А значить… Що це значить, я так і не поняв, бо взявся одразу клацати по клаві. Воно, коли клацаєш, краще пишеться, словоблудиться.
Але настрій і атмо вже набули вигляду слів і думок. І не зчувся, як переді мною вже лежав текст РІЗДВЯНОГО СІНЕМА, який лишалося тільки озвучити. Що і зробив.
РІЗДВЯНЕ СІНЕМА
Зима за склом
День пише набіло.
Везе мене
Кудись трамвай.
І за вікном
Тече сповільнено
Німе кіно
У день Різдва.
Різдвяний вечір обійма,
В минуле втеча ця зима.
Трамвай летить крізь ніжне сінема
Туди, де вже кіна нема…
У тим кіні
Все поруч, як вві сні.
І віра в диво
Ще жива.
Минулі дні
Як за вікном вогні,
Що сяють скрізь
У день Різдва.
Різдвяний вечір обійма,
В минуле втеча ця зима.
Трамвай летить крізь ніжне сінема
Туди, де вже кіна нема…
Довідка:
Микола Бровченко – український сценарист, рекламіст, есеїст, автор пісень, лібретист, дослідник-музиколог, автор поняття і терміну «музослів’я».