Наприкінці січня 2022 року Андрій Цой розпочав роботу над новою картиною зі своєї серії “Human Rights”. Автор назвав її “Захист”, але відомі трагічні події змусили українського художника перервати процес створення полотна.
Андрій Цой лише за кілька місяців повернувся до роботи. Не було емоційних сил як для творчості, так і для рутинних справ. Власне, рутинних справ теж не було. Під час війни будь-які процеси мають одну суперціль – виживання. Виживання моральне, духовне, емоційне, не тільки фізичне. Митцю, можливо, простіше адаптуватися до нової реальності, тому що, в силу своєї діяльності, він вже – за рамками буденності, його суть – творення, антагоністичне руйнації. І Андрій Цой повернувся до мольберта та викладання у Національній академії образотворчого мистецтва та архітектури.
Він завершив свій “Захист”. Захищати свої життя, свої цінності, своє майбутнє – сьогодні це єдиний спосіб існування українців. Рішуча дівчинка із сухою гілкою в руках в оточенні вічних символів – значною мірою парафраз того, що відбувається.
У голові українського художника народжуються нові образи, які, напевно, комусь захочеться назвати пророчими. Як, наприклад, пояснити чорну дірку на лобі центрального персонажа картини “Дружина Себастьяна”, написаної 2021 року (фото у заголовку)? Підсвідомість Андрія Цоя пропонує нам сюжети, які можна розгадувати, домислювати та проєктувати на власне світовідчуття.
Киянин не любить, коли його називають символістом чи сюрреалістом. На його думку, визначати кредо митця – досить невдячна справа. Будь-якого митця! Адже його творчість завжди базується на попередній історії світового мистецтва, і кожен напрямок, створений попередниками, впливає на формування унікальної естетики.
Але не лише художників можна “звинуватити” в унікальності, шанувальників мистецтва – такою ж мірою. Твори Андрій Цоя викликають дуже різну реакцію глядачів. Потужні картини художника цікаві для будь-якої аудиторії. “Кожен може взяти все, що зможе побачити”, – коментує автор концепцію свого живопису.
Ну а ЩО САМЕ ми бачимо, залежить від кута зору у власній системі координат. І, як правило, вона далека від досконалості. Картини киянина завжди дають привід заглянути всередину себе.
Андрій Цой: “Проєкт “Fake Story/Human Rights” досліджує найдивніший бік людини. Це співучасть у підробці. Бажання кожної людини обдурити саму себе, обдурити оточуючих, підробити свої дії та емоції, прийняти бажане за дійсність. У кожній дії людини запрограмовано “Fake” на наслідки. Фейк, підробка закладені у наших генах від народження. Це схильність перебільшувати своє місце у соціальній структурі та у харчовому ланцюгу. Вона рятує нас від усвідомлення невтішного еволюційного прогнозу та дарує нам ще кілька миттєвостей фейкового відчуття своєї виняткової значності”.
До своєї значності Андрій Цой, картини якого представлені в музейних колекціях по всьому світу, відноситься з деякою іронією: “Моє місце – це, скоріше за все, спостереження з вікна та очікування на причастя. Народження чи відродження явищ, тенденцій, сила і правда самообману, самознищення чи робота над часом – те, що мені цікаво досліджувати”.
Досить часто композиція полотна українського художника містить невелику текстову частину. Це не назва, а вербальне підтвердження ідеї. 2014 року Андрій Цой створив “Victory”, і написав на полотні: “Перемога – всередині нас”. Безумовно, імпульсом для її появи стали драматичні українські події десятирічної давності, але, як і будь-яка картина Андрія Цоя, вона звернена до індивідуальності, до світу конкретної людини, до її здатності протистояти зовнішнім обставинам та внутрішнім слабкостям.
Андрій Цой, знаходячись в Києві, тримає свій власний фронт і декларує своєю творчістю, що на нашому шляху, цитуючи Роберта Пенна Уоррена, “від пелюшок провоняних до смердючого савана”, високі матерії можуть і мають бути визначальними.
Фото надані авторкою