Вітаю нас усіх з появою ще однієї культової вистави.
«Процес» Давида Петросяна (режисер-постановник, інсценівка та музичне рішення) у Театрі на Подолі – віртуозні 90 хвилин непоказного жаху крізь трохи нервовий сміх з блискучими акторськими роботами Олега Стефана, Артема Атаманюка, Артема Каратаєва та, власне, всі. І відкриттям – актриса Ольга Голдис у ролі Йозефа К.
Похмурий сюжет у витонченій режисерській інтерпретації та в монохромі.
Маленька людина, рухлива як ртуть, чарлі чаплін, що зійшов з екрану (шафи, дзеркала, з-під ліжка, комори, вогнів великого міста…) на кін й зустрівся там з іншими міфологемами-символами, системою-машиною зі стирання особистості і страти. Сухий текст і жива реальність чи ірреальність театру. Майстерне балансування не межі різних меж (запорука успіху сучасної вистави), яке глядач сьогодні відчуває гостріше, ніж колись, оскільки живе у такій самій реальності.
Миттєвість, спалах цього маленького, ординарного, непримітного життя у жорнах життєвого процесу. І ще безліч маленьких і великих екзистенційних сенсів.
«Мы рождены, чтоб Кафку сделать былью…»
І так, це найкраща вистава режисера (сьогодні) і, вочевидь, нова сторінка його творчості. Я знала напевно, що так буде.
Терміново купуйте квитки, щоби потім не жалілися, що не можете їх вполювати (3, 4 та 17 лютого).
Фото Volodymyr Radchenko та Ira Marconi