9 квітня у Національній філармонії України відбудеться особливий концерт “Польовий і Польова”, присвячений відродженню музики нині майже забутого українського композитора Валерія Польового.
Подія відбувається у межах масштабного проєкту «Звільнена музика», спрямованого на деколонізацію українського музичного простору та повернення імен, які були на довгий час витіснені з історичної пам’яті.
Ім’я Валерія Польового давно зникло з концертних афіш, а твори залишалися мовчазними сторінками української історії. Цього вечора музика композитора знову прозвучить зі сцени і поверне слухачам ім’я митця, який, переживши суворі сталінські репресії, зумів зберегти вірність своєму творчому покликанню.
Концерт відбудеться за партнерської підтримки Дом Майстер Клас.
Звучатиме «Київська камерата» під орудою американо-канадської диригентки Кері-Лінн Вілсон за участі провідних солістів – скрипалів Богдани Півненко, Мирослави Которович та Кирила Бондаря, а також Дитячого хору «Щедрик» (художня керівниця Маріанна Сабліна).
Програма поєднає творчість двох поколінь українських митців.
Прозвучать твори не лише Валерія Польового, а і його доньки – видатної сучасної композиторки Вікторії Польової, чиї музичні образи продовжують традицію й водночас відкривають нову українську естетику.
Валерій Польовий (1927–1986) народився в Одесі у мистецькій родині. Його батько Петро Могила (сценічний псевдонім Петро Польовий) був співаком Українського народного хору імені Григорія Верьовки, мати Марія Могила – акторкою і режисеркою, брат Геннадій Польовий став відомим художником-графіком, а донька Вікторія – видатною сучасною композиторкою.
Життєвий шлях Валерія Польового був тернистим. У 1950 році він закінчив Київську консерваторію у класі Бориса Лятошинського. Навчання у метра сформувало відкритість композитора до нових мистецьких ідей та експериментів.
У своїй музиці Польовий продовжував традиції української композиторської школи й звертався до синтезу мистецтв. Зокрема, він досліджував взаємодію кольору і музики, фактично створюючи кольоромузику — про це він залишив книгу.
Одразу після завершення консерваторії композитора було заарештовано за сфабрикованим обвинуваченням в антирадянській діяльності. У 1950–1954 роках він разом з братом перебував на засланні на мідних копальнях Джезказгану в Казахстані. Однак і там митець продовжував писати музику, занотовуючи ескізи майбутніх творів вуглиною на грубому папері з-під цементу. Після реабілітації він працював викладачем музичних шкіл, редактором музичних видавництв і консультантом Спілки композиторів України.
Творчість Валерія Польового охоплює чимало жанрів. У концерті прозвучать його Струнний квартет №2 та Концерт для двох скрипок з оркестром.
Обидва твори мають особливу історію створення: їхні задуми виникли саме у засланні. Скрипковий концерт було завершено лише у 1985–1986 роках, однак його перші ескізи з’явилися ще у таборі. Струнний квартет №2 був написаний там повністю.
«Другий квартет написаний батьком у концтаборі приблизно 1953–1954 років, а друга редакція з’явилася у 1973-му. Для запису він використовував мішки з-під цементу, вирівнював їх і писав по ночах. Батько працював на мідній шахті і намагався передати це у музиці. Тема другої частини – спогад про кохання. Перше, хоча й часткове, виконання відбулося у концтаборі під керівництвом Георгія Козакова», – згадує донька композитора.
Окремий емоційний вимір програми становитимуть твори Вікторії Польової. Її «Missa brevis» для дитячого хору та камерного оркестру була написана у 1986 році – в рік смерті батька і присвячена його пам’яті. У ній композиторка поєднала сакральну традицію латинської меси з сучасною композиторською мовою. Твір сприймається як музична молитва-реквієм, де особиста пам’ять і духовна зосередженість стають спільним переживанням скорботи й внутрішнього очищення.
Ще один твір Вікторії Польової – «Благословення печалі» для двох скрипок і струнних, створений у часи війни. Це виконання набуває особливої символіки, адже поєднує особистісне і загальнолюдське – рефлексію над минулим та переживання теперішньої реальності.
У складний для країни час питання національної пам’яті постає з особливою гостротою. Повернення музики Польового засвідчує силу української культури – її здатність виживати, відроджуватися і звучати знову.
Концерт суттєво доповнить наратив історії української музики.
За матеріалами КЦ “Дом Майстер Клас”