Режисерка незалежного анімаційного проєкту “Незадовго до” Ріна Келлерманн презентувала тизер майбутнього мультфільму. Судячи з усього, на нас чекають неймовірні пригоди! Події відбуваються на Донбасі у 2010-х роках, де головна героїня – «журналістка, яка перебуває, так би мовити, не на своєму місці у житті». Ріна розповіла про свою роботу «Імпровізатору».

— Розкажіть про сюжет і персонажів.

— Головною персонажкою є Анна Міцкевич, журналістка на провінційному телеканалі, який фінансує міський голова. Кожен її день — це стагнація. І вона б хотіла щось змінити, але влада завжди здавалася їй надто обтяжливою, навіть якщо це просто влада над її особистим життям. Але одного дня їй надходить доволі цікава пропозиція… І з цього починається вся подальша історія.

— Це фантастика чи на основі реальної історії?

— Проєкт не є основаним на конкретній реальній історії, але середовище, атмосфера та окремі деталі взяті з реального життя.

— Головна героїня — одиначка чи у неї є помічники?

— Аня є оповідачкою і точкою входу в історію, тобто через неї глядач поступово знайомиться зі світом проєкту й історією, яку він розповідає. Упродовж історії вона взаємодіє з різними персонажами: колегами, знайомими з минулого та людьми, яких зустрічає випадково.

— Сценарій вже повністю прописаний? Хто автор сценарію?

— Я авторка ідеї та сценарію. Я знаю, з чого має початися мультфільм і чим він має завершитись. Прописані всі ключові моменти, але дрібні деталі ще можуть залишатися гнучкими.

— Який жанр фільму та стиль анімації?

— Жанрово — це соціальна драма з елементами психологічного трилера. Події відбуваються на початку 10-х років на сході України. Анімація виконана у 3D, але стилізована під покадрову.

— Як давно Ви займаєтеся анімацією?

— Я займаюся анімацією понад 8 років. Утім, я більше режисерка, ніж аніматорка. Режисуру я вивчала поглибленіше і, чесно кажучи, з більшою цікавістю.

— «Незадовго до» — Ваша перша велика робота?

— До цього я вже робила спроби створювати власні маленькі проєкти, але мені бракувало досвіду.

— Це буде короткометражка, повнометражка чи серіал?

— Проєкт задуманий як мінісеріал, але формат напряму залежить від того, чи вдасться мені отримати якесь фінансування або знайти способи монетизувати його самій. Простіше кажучи, все впирається у ресурси. Якщо вони будуть, то проєкт залишиться серіалом. У протилежному випадку він буде адаптований у короткометражний формат.

— У чому унікальність цього проєкту?

— Проєкт є доволі унікальним як мінімум через сеттинг. Я вважаю проблемою те, що в нас дуже мало анімаційних проєктів, події яких відбуваються в Україні. І я не можу згадати жодної повноцінної репрезентації Донбасу в анімації з усім його величезним колоритом.

Я народилася в місті Горлівка, окупованому з 2014 року, і значну частину життя прожила у Слов’янську, який на момент написання цього тексту є прифронтовим. Тому я прекрасно знаю, про що роблю мультфільм, і одна з моїх цілей — це зберегти український Донбас як мінімум у художньому та культурному сенсі. Бо цей регіон зазнає не тільки фізичної, а й культурної окупації вже дуже давно.

Окрім середовища, мультфільм також занурює нас у повсякденне життя головних героїв і в той час, коли життя здавалося лякаюче безтурботним.

— Що саме Вам важливо показати на Донбасі?

— Звичайне життя звичайних людей, час до війни і ті місця, які або вже зникли, або стали недосяжними.

— Які проблеми виникають під час роботи?

— Основним обмеженням є маленька команда. Якщо хоч одна людина з тих чи інших причин випадає з робочого процесу, робота значно сповільнюється або зупиняється зовсім.

— А скільки людей працює над проєктом?

— Над візуальною частиною постійно працюють дві людини: я та мій колега Міраак. Загалом у проєкті чотири постійні учасники, але до виробництва періодично долучаються люди під конкретні задачі, наприклад, озвучення, малювання текстур або інші технічні елементи.

— Що буде з музикою? Хто пише? Головний саундтрек вже є?

— Поки що в проєкті немає композитора. Музику, яка вже використовується, ми взяли в американського виконавця LFSX з його дозволу. У майбутньому я планую залучити композитора, який зможе створити повноцінний музичний супровід.

— Чи є місце гумору, романтичній лінії?

— Гумор є, я використовую його, щоб зробити історію більш живою, але не руйнуючи її загальний тон. А от романтичної лінії немає взагалі.

— Можливо, вона ще з’явиться? Глядачі таке люблять.

— Складно сказати, це історія більше про дружбу та втрату.

— Використовуєте штучний інтелект? Якщо так, то яким чином?

— Штучний інтелект використовується лише як допоміжний інструмент на ранніх етапах, наприклад, для швидкої генерації концептів другорядних елементів. У фіналі ШІ відсутній повністю.

Наталія Кряж

Якщо Вам сподобалася стаття, автору буде приємний комплімент