Обидві стрічки зняті за мотивами однойменної п’єси Сеска Гая (Els veïns de dalt), який також є режисером іспанського фільму (“Sentimental”, 2020 року). І обидві зняті у жанрі камерної драми з елементами комедії.

В американській версії (“The Invite”, 2026 рік, режисерка — Олівія Вайлд) використано імена героїв, що відрізняються від оригінальних. Основна лінія, звісно, однакова, але є суттєві відмінності в деталях сюжету та характерах персонажів.

За сюжетом, взаємне тяжіння у подружній парі Анджели (ісп. — Ани) та Джо (Хуліо), які живуть разом уже 15 років, значно згасло. Чого не скажеш про їхніх палких сусідів зверху — Пінью (Лауру) та Хока (Сальву), звуки близькості яких чути на весь будинок. Практично щоночі. І, судячи з усього, ті, хто знизу, сприймають це свято чужого життя по-різному: дружині явно хотілося б того ж самого, а чоловіка це страшенно дратує. Щоб ближче познайомитися з пристрасною парою, Анджела (Ана) запрошує сусідів зверху в гості. Розкута чета із задоволенням приймає запрошення, і під час цього візиту розкриваються дуже цікаві подробиці життя обох пар: і сумні, і приголомшливі. Ця зустріч, можна сказати, зробила вечір для всіх чотирьох!

Глядачам історія також сподобається: дія розгортається, наче бутон квітки, що розпускається, — чим далі, тим цікавіше, попри те, що все відбувається в межах однієї квартири з невеликою кількістю дійових осіб. Чотири абсолютно різні персонажі — і кожен цікавий по-своєму. Причому в різних фільмах характери героїв відрізняються.

Господарі квартири:

Анджела — Олівія Вайлд; Ана — Грізельда Січіліані. Домогосподарка.

Олівія Вайлд надто нервова і занадто явно намагається догодити та сподобатися гостям. Грізельда Січіліані спокійніша та впевненіша в собі.

Джо — Сет Роген; Хуліо — Хав’єр Камара. Викладач музики.

Персонаж Сета Рогена виглядає жалюгідним — то в нього болить спина, то примари минулого не дають жити. Чого не скажеш про героя Хав’єра Камари — він дотепний і, попри все, вміє виглядати гідно.

Гості:

Пінья – Пенелопа Крус; Лаура – Белен Куеста. Психологиня.

Пенелопа Крус більш запальна й напориста. Її сексуальність просто зашкалює. Белен Куеста – теж дуже приваблива жінка, але поводиться як типова психологиня – чуйна й делікатна.

Хок — Едвард Нортон; Сальва — Альберто Сан Хуан. Пожежник.

Герой Едварда Нортона виглядає дуже дипломатичним, але видно, що він вміє знаходити чутливі зони не тільки на тілі жінки. Персонаж Альберто Сан Хуана не такий цілеспрямований і загадковий — просто дуже відвертий, що виглядає кумедно.

Якщо порівняти кількома словами — в американському фільмі більше пристрастей та еротики, в іспанському — більше життя та витонченості, зокрема й у гуморі. У героях іспанської версії менше штучності — її практично немає. Фільм Сеска Гая максимально наближений до реальності, у ньому немає театральності та гротеску, якими «грішить» версія режисерки Олівії Вайлд. Американські герої максимально наблизилися до чуттєвих сцен. Там більше емоцій, однак трохи напружує моторошна нервозність і метушня в будинку господарів.

В обох випадках — чудові акторські склади та оригінальні режисерські погляди. Захопливий сюжет, поданий із погляду різних людей, — наче варіації Паганіні. Тому рекомендую переглянути обидва фільми — кожен по-своєму гарний. І якщо вам сподобається іспанська версія — подивіться також драмеді Сеска Гая «53 неділі».

Наталія Кряж

Якщо Вам сподобалася стаття, автору буде приємний комплімент