Імпровізатор

Культура: новини, враження, інтерв'ю

* Враження Театр

«Друзі» та Underground. Жорсткі воєнні реалії через фантастичне мистецтво

Обожнюю сучасний балет – відвертий і несподіваний. А Kyiv Modern-Ballet – моя особлива любов. Вечір із цим високопрофесійним колективом завжди стає грандіозною подією.

Хочеться стримати потік емоцій, щоб не схопити укулеле і не почати співати серенади, але як же це важко! Навіть через два дні після вистави (спеціально дала “відстоятися” почуттям). Раду Поклітару – майстер хореографії, який по-особливому бачить і відчуває світ. Це творець із тонким смаком, цікавими ідеями та приголомшливим їх втіленням.

Здається, ми вже вічність живемо в стані війни, і більшість, як може, намагається втекти від цієї болючої теми, особливо коли це стосується мистецтва. Занадто по-живому. Але Раду Поклітару настільки делікатно підходить до гострих питань, що вони сприймаються інакше. Трагедія, виражена мовою танцю, вистраждана артистами та подана так ефектно, так естетично, що після перегляду ти почуваєшся не вичавленим лимоном, а натхненною канаркою.

Underground. Фото з архіву театру

Дві вистави – дві різні складні історії. На сцені вирує, кипить, вибухає потік нестримних безмовних емоцій. Дуже сильних емоцій! Неймовірна пластика, феєрична хореографія, артисти настільки прекрасні й легкі – неможливо відвести погляд.

Underground

“Іскрою” для ідеї спектакля та втілення її в життя стала фраза Жана Поля Сартра “Пекло – це інші”.  Це історія про те, як війна заганяє людей у підземелля. У темному обмеженому просторі їхні почуття загострюються. Вони намагаються жити та знаходити радість навіть за цих обставин, але брак свободи та свіжого повітря призводять до нападів відчайдушного безсилля і безрозсудної жорстокості. Стильні костюми з яскравими акцентами, вдале світлове рішення, багатогранна, колоритна музика нашого сучасника – латвійського композитора Петеріса Васкса. Круте сюрреалістичне видовище!

“Друзі”

Прем’єрна вистава. Тісне дружнє коло – двоє чоловіків і дві жінки за столом (де, власне, найчастіше й зустрічаються добрі приятелі). Маленький колектив, де здається, що кожного знаєш, як самого себе… Але війна перевертає свідомість. І знайомий може виявитися незнайомцем. Та й сам ти раптом перестаєш розуміти, чого хочеш, і як з усім впоратися. Машина часу й обставин мчить уперед, перемелюючи все, що не збігається з нею за формою. І тут не важливо, де ти, важливо – з ким ти. І в колі знайомих-незнайомих друзів пориви ніжності змінюються поривами пристрасті, моменти щастя – спалахами гніву. То підіймаються келихи “за дружбу”, то йде боротьба за шматочок лідерської майки. А несподіваний зв’язок закінчується протверезним поцілунком.

Нюдові кольори костюмів немов оголюють, знімають маски. Усе дуже точно й гостро. Зв’язки, помилки, недовіра і каяття, війна та мир. Дружня четвірка жестикулює, кричить м’язами, фонтанує енергією. Оголює свої перемоги та прорахунки під глибоку соковиту музику віолончелі (а композитор той самий – П. Васкс!).

Під час вистави ловиш себе на думці – які ж красиві ці люди на сцені, які вони досконалі й виразні! Але ж за всією цією повітряно-емоційною картинкою стоять роки виснажливої праці. Такої, щоб ми навіть не здогадувалися, наскільки складним був ось цей витончений стрибок або он те граційне падіння… Все продумано до дрібниць і виконано бездоганно. Браво!

Наталія Кряж

Аліса Тітова