У столичній галереї «Білий світ» проходить виставка Михайла Демцю «Сонячний дощ». У цього художника особливий дар – створювати атмосферу щастя. Ти входиш до зали галереї, а її повітря наче просякнуте фотонами радості, які бризкають з кожної картини.

Пензель художника, немов чарівна паличка, вбирає в себе найяскравіші та найдобріші емоції та переносить їх на полотно. Враження лягають густими нерівними шарами, та здається, що вони рвуться вистрибнути з картини до глядача, щоб передати цю енергію життя і любові.

Серед робіт, представлених на виставці – колоритні пейзажі. Художник багато подорожує, і кожна країна в нього асоціюється з певним кольором. Франція – з червоним, що, можливо, навіяно нічними вогнями Парижа і знаменитої Мулен Руж. Іспанія – з глибоким синім кольором моря та неба. А Україна – це вогняні кольори любові та пристрасті: червоний, помаранчевий, жовтий. Мою увагу особливо привернули океанічні панорами, де пунктирні брижі води зливаються з рухомим повітрям сліпучого бездонного неба, яке розтинають сп’янілі свободою птахи.

Кожен портрет – особливий настрій. Жіночі образи випромінюють любов і надію. Вони немов світяться та ваблять своєю свіжістю й загадковістю. На одних – барвисте національне вбрання, іншим вбрання взагалі не потрібне – вони чарівні у своїй променистій оголеності.

Є кілька портретів музикантів, які грають на струнних інструментах (скрипка, віолончелі). Вони написані з таким натхненням, що здається, ти чуєш звуки, які струмують з-під смичка.

Є автопортрет художника, виконаний в особливих колоритних гуцульських тонах. Як пояснив Михайло Демцю, він був написаний у Карпатах, у вечірніх сутінках. А особливою моєю любов’ю став портрет конячки з переможним ім’ям Вікторія. Просто помилуйтеся – яка ж вона красуня!

Буйні квіти на натюрмортах просто вивалюються з картин, немов їм затісно в поставлених рамках. І нехай усе навколо пахне свіжою олійною фарбою, кожен натюрморт має свій запашний аромат!

Одна робота на цій виставці – особлива. «Азовсталь». Вона висить у тому місці, яке ніби замикає оглядове коло. І нагадує, що не можна забувати про Воїнів Світла – мужніх людей, які боролися та борються за свободу та щастя України.

Ця виставка, можна сказати, зробила мій день і – кілька наступних! Вона пробудила такі емоції, що я не змогла відмовити собі в задоволенні підійти й обійняти Михайла Демцю! І подякувати за світло, яке очищає внутрішній простір глядача, затьмарений воєнними буднями. А він зізнався, що весь цей позитив іде з його підсвідомості. Величезна кількість фарби на полотнах – це емоції: «Я малюю цими тонами, мазками та хочеться, щоб душа плакала і захоплювалася».

Наталія Кряж