В рамках фестивалю Leopolis Jazz Fest у мальовничому місці Львова – Митрополичих Садах Андрея Шептицького – пройшов показ Haute Couture від відомого українського дизайнера Оксани Караванської. Що примітно, покази Караванської посприяли початку реставрації цієї знаменитої культурної пам’ятки – сюди повернулися аристократизм і вишуканість ландшафтного дизайну.

Розкішне історичне місце, приголомшливе вбрання, колоритна музика. І частування для гостей – апетитні національні страви. Унікальність, естетика, культура і любов! Окремо хочеться сказати про музику: до і після показу лунали красиві українські пісні у виконанні учасниці “Голосу Країни”, бандуристки і співачки Марини Круть, а саундтрек модної історії створив художній керівник вокальної формації “Піккардійська Терція” Володимир Якимець, а також шестеро гуцулів-трембітарів. На моделях, які демонстрували колекцію, були тонкі прикраси грузинського бренду аксесуарів ручної роботи BOO Jewellery.

Кожен образ – особливий. У кожній сукні використано кілька різних за структурою і складом тканин, багато вишивки, аплікації (особливо зачепили граціозні й вигадливі зображення коней), мережив, несподіваних вставок. Велика кольорова гама. Легка, прозора і багата українська колекція! За зізнанням дизайнерки, її ідея народилася саме в Садах. Одним із натхнень стали графічні роботи львівського художника Юрія Коха.  Ми попросили Оксану Караванську розповісти детальніше про представлену колекцію.

– Ваша колекція була натхненна Митрополичіми Садами. Як це було?

– Тут дуже гарна енергетика, я стояла, дивилася на Святоюрську гору і уявляла собі, як було би круто, коли б зіграли трембіти! Ось ми і привезли трембіти. Мене завжди захоплювали глибинність та містичність гір. Тому у цій колекції поєдналися старовинна гуцульська музика і сучасна графіка, новітні технології і авторські орнаменти, а містика гір об’єднала український одяг із грузинськими прикрасами.

– Чим Ви керувалися при виборі тканин?

– Половину тканин я зробила сама. Повишивала і спеціально поплісирувала і погофрувала, вигадала свої особисті технології.

– Який склад тканин?

– Дуже різний. Люблю поєднувати речі, які між собою не поєднуються. Наприклад, пластик з натуральним шовком.

– Що символізує вишивка?

– П’ять років тому я створила проект, який назвала «Вишиванка третього тисячоліття». І я розумію, що зараз символістика вже не настільки потрібна у вишивці, як колись було традиційно. Я просто роблю красиву вишивку – таку, яка подобається мені та моїм клієнтам. Не закладаю символів, бо це треба дуже глибинно копати; я легше, напевно, до цього ставлюся.

-Ви багаторазово використовували зображення коней.

– Так. Тому що є трохи гуцулів. Гуцули, коники, гори – така асоціація.

– Строката гамма передає Ваш різний настрій?

– Так. Я дуже рідко таке роблю, тому що з кольорами завжди дуже обережна,  а ось у цьому році захотілося в цьому самому місті такої яскравості.

– У Вас дуже багато прозорих нарядів. Це провокація?

– Провокація. Жінка завжди має бути провокуючою.

– Скільки часу витрачається на одну сукню?

– Дуже по-різному. Наприклад, в мене була така ситуація, що я тільки закінчила останні моделі, а вже точно знала, що робити наступного разу. А деколи буває, що сидиш,сидиш і не знаєш, не знаєш. А потім береш чистий аркуш і олівець і працюєш. І все воно приходить.

– Скільки коштує сукня з Вашої колекції?

– Від 20 тисяч гривень і до безмежності.

– Де ще буде такий показ?

– Я взагалі дуже давно перестала робити такі покази як колись, з тижнів моди вийшла років сім чи вісім тому. І роблю тепер покази тут. Наступного року буде обов’язково. А половина цієї колекції вже вигуляна в Каннах на червоній доріжці.

Наталія Кряж, Аліса Тітова

Фото: Степан Лутчин, Олександр Шамов