Імпровізатор

Культура: новини, враження, інтерв'ю

* Враження Кіно

Кіно, яке потрібно дивитися: «People of Steel/Люди зі Сталі»

Фільм «People of Steel/Люди зі Сталі» режисера Сергія Фоменка – правдивий і щемливий. У ньому зібрані документальні кадри нашої воєнної історії, серед яких – спопелені міста, випалена колись мирна та квітуча українська земля, понівечені тіла військових і цивільних. Кадри, які хочеться «розбачити», зняті свідками тих подій. Про героїчну оборону Маріуполя розповідають самі герої, які перебували в епіцентрі подій – Денис Прокопенко, Ілля Самойленко, Ігор Бензерук, Алла Березницька, Орест Козацький та Олена Кушнір, яка загинула під час обстрілу.

Вражає професіоналізм, мужність і духовність захисників Маріуполя, які, попри величезну перевагу в силі супротивника, завдали йому величезної шкоди, та сильно загальмували його просування, давши тим самим можливість нашій армії зібратися з силами та підготувати оборону. Маючи обмежений запас продуктів, вони дбали насамперед про цивільних, які залишилися там, – дітей, жінок, людей похилого віку – і всіма силами намагалися забезпечити їм безпеку, харчування та коридор на територію, вільну від окупантів.

Цей фільм – документоване свідчення воєнних злочинів росії. І його фокус спрямований на те, щоб не дати суспільству забути про героїв. Захисники Маріуполя, які 86 днів самовіддано тримали оборону під пекельним масованим вогневим ударом, не з власної волі – за наказом військового керівництва України – залишили «Азовсталь», щоб здатися в полон. Іншої можливості врятувати їм життя не було. І наразі понад 700 героїв перебувають у нелюдських умовах на території росії.

Зараз дуже важливо достукатися до світу, який вважає, що все, що тоді сталося, вже неактуальне. А в цей час наші Справжні Люди перебувають у пекельному полоні в рашистів. Нам дороге кожне життя, яке кожна хвилина полону робить нестерпним. Мирному Заходу й Америці з їхніми чистими в’язницями, які часом схожі на санаторії, потрібно відкрити очі на те, який жах насправді ховається за стінами російських в’язниць. Розповісти про те, про що боляче навіть думати, і про що не хочуть згадувати ті, хто там вижив. Про те, як важливо витягнути наших героїв із цього пекла. За словами дружини командира «Азова» Дениса Прокопенка – Катерини, поки що ми можемо розраховувати тільки на власні сили: на те, що наші воїни поповнять обмінний фонд і шляхом цього повернуть українських захисників. На жаль, усе просувається дуже повільно. І є ще один сумний факт – витягнути «азовців» найскладніше. Для цього потрібен «дуже жирний улов». Наша свобода і життя залежить від тих, хто нас захищав і захищає, тому не можна стояти осторонь – усі наші полонені мають повернутися в Україну!

Поки що відбуваються лише спецпокази стрічки. Режисер не тільки зняв цей фільм, а й написав вірш, який прочитав на закритому показі в Києві:

Робота над стрічкою почалася в грудні 2022 року і тривала понад 2,5 роки. У фільмі використано емоційні, пронизливі малюнки Матвія Вайсберга, який створив спеціально для стрічки серію робіт «Хроніки війни», а також ілюстрації Катерини Прокопенко та інших українських художників.

Матвій Вайсберг

Наталія Кряж