Український художник з костюмів Дмитро Курята/Dmytro Kuryata створює унікальні театральні образи. Кожна дрібниця ретельно продумана, хоча з глядацької зали неможливо побачити все в деталях. В інтерв’ю для «Імпровізатора» Дмитро розповів про створення образів для вистави Київ Модерн-балету «Аліса в Задзеркаллі».

– Мало хто знає про цікавий факт – є костюми для «Аліси в Задзеркаллі» Київ Модерн-балету і є для спектаклю «Аліса в Дивокраї» Сумського національного театру ім. М. Щепкіна. Різні спектаклі, театри, різні режисери – але обидва спектаклі про Алісу ви робили одночасно. В чому різниця між цими образами?

– Я дійсно мав унікальний досвід попрацювати над різними спектаклями, у різних театрах з різними режисерами, але над одним і тим самим персонажем – Алісою Льюїса Керрола. Пропозиції співпраці відбулися практично одночасно, з різницею у кілька днів. Мені був цікавим такий виклик, і я, звісно, погодився. З Київ Модерн-балетом у мене плідна співпраця, і ми маємо в нашому творчому доробку понад десять балетів, а з Сумським драматичним театром я працював вперше.

Ці Аліси абсолютно різні і концептуально, і режисерськи, і стилістично, тому надскладних проблем не виникало. Але на етапі розробки ескізів костюмів іноді траплялися ситуації, коли я відкладав у сторону ескіз, розуміючи, що малюю персонажа з іншого спектаклю. Необхідно було “перемикатися”, адже ескізи малювалися практично одночасно. Особливістю спектаклю для Сумського театру було те, що за задумом режисерки Оксани Тараненко усі ролі виконували чоловіки, як у шекспірівському театрі: і Алісу (а їх на сцені водночас три), і королеву та інші жіночі ролі. Тому необхідно було придумати вірну стилізацію образів персонажів, особливо жіночих.

– Що стало джерелом виникнення візуальної концепції костюмів балету «Аліса в Задзеркаллі»? Книга Льюїса Керрола? Вплив війни? Власна філософія сприйняття образу Аліси?

– Під час роботи над “Алісою у Задзеркаллі” для Київ Модерн-балету у постановці Катерини Курман перше, що мене цікавило, і від чого я відштовхувався – це була розмова з Катею, читання її синопсису балету. Адже це унікальна історія – складна, багатошарова, з реальним і уявним світом, як у Керрола, але зовсім інша подорож дівчинки Аліси. Розробка костюмів для балету є надзвичайно цікавим і складним процесом, адже в першу чергу костюм у балеті орієнтований на хореографію і підкреслення ліній і «малюнків» хореографа. Разом з тим, усі герої і світи мають свій унікальний стиль, форми, – тому поєднання усього разом і дає результат на сцені.

– Після прем’єри вистави Київ Модерн Балету «Аліса в Задзеркаллі» я написала свої враження, зокрема про сукню Аліси: «Вона поєднує в собі стилізований військовий мундир зі своєрідними еполетами та пишну дівочу спідницю з мереживними шарами: дівчина смілива та рішуча, як бравий воїн, але водночас вразлива та потребує підтримки. Приглушені жовто-блакитні кольори костюма та стилізований вінок-корона, як мені здалося, натякають на те, що головна героїня – це образ України, яка проходить зараз такий самий аномальний військовий лабіринт». А який посил насправді був закладений у сукні Аліси?

– Мені завжди цікаво закодовувати смисли в костюм, щоб глядач сам розплутував ту загадку, або просто спостерігав за героєм. Насправді, усі деталі костюма головної героїні є продуманими та не випадковими – це завжди дає глибину персонажу – навіть дрібниці, про які знаю лише я (сміється). Так, головний убір Аліси зроблено з натурального шовку правильного блакитного відтінку неба у сонячний день, який і є чистим, невагомим, якимось з іншого світу, можливо лише для мене. А ще одним секретом є те, що принтом тканини є мапа світу! Адже це подорож Аліси. Безперечно, ми вносили корективи в костюм вже на етапі репетицій – змінювали розмір і пропорції головного убору, плечей-буфів. Це є нормальний процес і взаємодія художника з режисером і актрисою.

– Костюм Капелюшника – у ніжних рожевих тонах. Чому Ви обрали для цього персонажа кольори Барбі?

– У Капелюшника аж ніяк не кольори Барбі! І мені шкода, що Ви їх такими побачили. З усієї палітри рожевих відтінків мною було обрано колір попелу троянди, і він несе в собі протилежний зміст до того кольору, який назвали Ви.

У нашому балеті Капелюшник – це не ексцентричний персонаж зі своїми дивацтвами, а швидше батько, добрий друг, вчитель, янгол-охоронець, тому й костюм достатньо стриманий. Взагалі прототипом для цього персонажу був образ Зіґмунда Фройда!

– Як пов’язаний образ янгола-охоронця з образом Зіґмунда Фройда? Чим саме надихнув Фройд?

– Обговорюючи образ Капелюшника як батька, провідника, друга, я шукав візуалізацію, яка б була максимально органічною тому образу, що ми задумали. Так з’явився чоловік в костюмі-трійці з капелюхом. Мали бути ще окуляри, але ми відмовилися від них. Отже, Фройд надихнув саме своїм візуальним образом як людина, персона, а не як науковець зі своєю теорією. Виключно візуальна частина.

– Дуже ефектний костюм Гусені. Робота над цим костюмом була складною?

– Завжди цікаво працювати з анімалістичними персонажами та робити їх по-своєму, інакшими від усього того, що вже бачив. Так і вийшла наша “вікторіанська” бабуся-гусінь, оздоблена серветками, оксамитовими стрічками та перлами. Особливою задачею був хвіст – кринолін, яким актриса і створювала різні цікаві пластичні форми на сцені. Насправді ми були в пошуку,  в результаті  глядач на сцені побачив вже третій і фінальний варіант хвосту-криноліну.

– Посіпаки – новий персонаж у виставі. Вони мені здалися схожими на зайчиків. Ви одразу побачили ці костюми, чи були інші варіанти?

– Мені б хотілося, щоб посіпаки стали улюбленими персонажами глядача, адже їх історія дійсно цікава. Спочатку то були посіпаки як дітки гусені, аж поки на репетиції не з’явився Раду Поклітару/Radu Poklitaru і не запропонував цих персонажів зробити кроликами. На мою думку, дуже вдала ідея! Так і з’явилися милі, шкодливі та дуже класні посіпаки-кролики. А ще й коли вони заговорили на сцені своєю мовою, то взагалі шик!

– Сукня Червоної та Білої королев – напевно, технологічно була найскладнішим костюмом?

– Костюми королев є дійсно одними із найскладніших: шнурівки, корсети зі складним кроєм, кольє, декорування – вишивка бісером, нитками, аплікація… Але надскладним було створення спідниці для криноліна. На перший погляд – обтягни каркас тканиною, та й усе потому. Але не у нашому випадку, оскільки кринолін – каркас має складну форму усіченого еліпсоподібного конуса. Треба було вірно розрахувати конструкцію спідниці, плюс декорування. І все у великому масштабі, оскільки в криноліні живуть два персонажі – Червона та Біла королеви.

– Чиєю була ідея відокремити реальність від фантазій кольорами костюмів?

– Режисер-постановник відразу сказала, що у нас будуть два світи – світ реальності та світ уяви Аліси. Отже, їх треба було органічно поєднати костюмами в полотно спектаклю.

– Коли Ви почали створювати костюми, вже бачили репетиції балету, чи робота почалася ще з ідеї вистави?

– Концепція та ескізи були створені ще до етапу постановки балету. Звичайно ми вносили зміни вже на етапі виготовлення костюмів, коли паралельно Катерина Курман робила хореографію. Це свого роду теж поєднання уявного світу (ескізів) і реального (готових костюмів для конкретних задач).

– Чи влаштовувались виставки Ваших костюмів до вистав, зокрема – до вистав Київ Модерн-балету?

– Виставка ескізів і костюмів саме для Київ Модерн-балету планувалася навесні 2022 року в рамках святкування ювілею його засновника Раду Поклітару. Але…

Більше до теми виставки моїх графічних робіт чи костюмів я не повертався. Наразі усі мої ескізи до спектаклів, які я робив для Київ Модерн-балету, прикрашають оселю Раду Поклітару – що мене дуже тішить і накладає відповідальність на те, щоб кожні наступні ескізи мали художню цінність, аби прикрашати оселю маестро.

Наталія Кряж,

Анна Архипова

Фото та ескізи – з архіву Дмитра Куряти

Довідка:

Дмитро Курята – художник костюмів багатьох театральних проєктів, зокрема для вистав Київ Модерн-балету та мюзиклів Костянтина Томільченка.

Освіта: У 2004 – закінчив Київський національний університет технологій та дизайну за спеціальністю «Художнє моделювання костюма». У 2008 – проходив стажування в Fine Arts Minerva Academy Hanze University (Гронінген, Нідерланди).

З 2009-2016 – керівник відділу стилю та художник костюмів телеканалу СТБ. У 2017 був художником костюмів серіалу «Кріпосна». 2016-2019 розробляв костюми для учасників національного відбору «Євробачення» та стилю членів журі. У 2021 був художником костюмів для учасників Eurovision 2021 Go_A  (Shum – LIVE, Grand Final).

Нагороди:

1997 – призер конкурсу дипломних робіт середніх художніх шкіл м. Києва

У 2008 – отримав 2-ге місце на українському національному конкурсі молодих дизайнерів «Сезони моди – погляд у майбутнє», м. Київ.

2012, 2013 – номінант Національної телевізійної премії України «Телетріумф».

2020 – переможець експертного рейтингу «ЗНЯТО В УКРАЇНІ». Кращий художник з костюмів за проєкт «Кріпосна».