Чи знаєте ви, що в Україні весільні обряди мають сакральні  традиції? Напевно, що так. Але в деяких куточках країни ці традиції – унікальні. Попри те, що народилися відносно недавно, й до того ж в окремому селищі – корінням зростають з прадавніх глибин. Українське культурне ДНК живе та розвивається! «Імпровізатор» завітав до Марії Чорій/Maria Chorii, що чаклує на кухні, де народжуються людські долі.  Погляньте – це дійство приголомшує.

– Трохи історії: звідки з’явився весільний медяник?

– Моє селище  Великий Бичків славиться своїми весільними традиціями. Але незмінним є медяник на весілля.  Його називають Бичківським, бо придуманий він був у нас більше століття назад, тож є автентичним: тільки тут на весіллі молоді ламають не коровай – а медяник. Випікається  він в селищі Великий Бичків – і більше ніде у світі.

Мешканці селища дуже цінують цю традицію і де б вони не були на весіллі – у них обовʼязково є медяник. З дитинства ми всі милувалися ним на весільних столах. І, коли молоді ішли на «розпис кума», то жінка-«перший свідок» несла медяник на руках перед молодими.  За межі нашого селища він виходив лише тоді, коли когось з Бичкова запрошували «кумити» в інше село. Або коли їхали на весілля – і везли з собою медяник в подарунок. Або як наш хлопець одружувався, чи наша дівчина йшла заміж – в інші місця.

– Звідки і як до Вас прийшло те вміння випікати медяник?

– Я хотіла навчитися випікати ще здавна, але…  Оскільки рецепт і технологія тримаються в секреті і передаються з покоління в покоління в родинах, то так і не знайшла собі наставницю.

Аж ось у 2018 році, коли моя молодша сестричка виходила заміж – вона запросила мене стати «першою кумою-свідком» на її весіллі. За традицією та має принести медяник на весілля (в дуже далекому минулому саме вона його й мала спекти!). Але згодом все ж таки медяник замовляли у майстринь.

І тут я вирішила: вже точно маю навчитися – тоді знову почала пошуки. Коли вже думала, що все намарно, – за тиждень до весілля все ж таки знайшла собі вчителя. Це була колишня весільна кухарка, яка з рештою повірила в те, що я буду зберігати та розвивати цей медяник-оберіг.

Вона мені розповіла рецепт (найдавніший!) і технологію приготування, яка є насправді дуже складною. Того ж дня я прибігла додому та взялася до роботи. І що ж? Спекла та вирішила його спробувати – бо ж як понесу то на весілля, коли не знаю смак? Він був твердий та гіркий! Бо, як потім дізналася, на початку медяник був лише обрядовою випічкою – і його не їли!

Та згодом  наші весільні кухарки його вдосконалили. Так зробила і я.  Мені це вдалося, бо хто куштував, казали, що дуже смачно.  Дехто дивувався після, що в них з’їли весь медяник.

– Отже, унікальна традиція потребує унікальних професіоналів, чи не так?  Багато хто замовляє медяники, та чи багато людей володіють вмінням їх створювати?

– Наразі лише 10 людей знають технологію приготування, і лише двоє з них випікають медяники. Я є однією з тих двох майстринь, а також наймолодшою. З самого початку я не хотіла робити медяники на замовлення, бо це дуже клопітка та довготривала праця, тож робила їх лише для знайомих. Та згодом мої думки про збереження традиції взяли своє.

– Ви медяник називаєте «вишиваним» – в стилі гуцульської гладі. Завжди так було, чи були інші різновиди «вишивки» на медянику?

– «Вишиваним» назвали декілька років тому, бо його декоративне оздоблення асоціюється саме з українською традицією вишивки на полотні, де кожна майстриня має свій стиль. Як саме розмальовувати медяник мене ніхто не вчив, розказали тільки, що там має бути за основу. Роздивлялася архівні фото – на  найперших медяниках майстрині малювали квіти, ромби, хрести, бо медяник вважається оберегом, і на ньому мають бути символи захисту. Потім його почали розмальовувати під рушники, на яких була традиційна гуцульська вишивка.

– «Вишивані» узори є символічними?  Тож назвіть основні  візерунки, що мають бути обов’язково на весільному медянику.

– Так, це мають бути 4 ромби, намальовані хрест-навхрест, що символізують хрест, чотири сторони світу та чотири стихії природи. Аж потім майстриня може додавати вже щось своє. Колір, яким розмальовують, також має велике і символічне значення. Люди вірили, що в медянику відображається майбутня доля подружжя. І як не буває однакових людських доль, так не знайдете двох абсолютно однакових медяників.

– Візерунки від майстрині – це професійна традиція чи завжди імпровізація? 

– Розповім. От приходять до мене молодята зі своїм рушником і кажуть: «Хочемо, щоб малюнок був схожим». Це традиція, що називається намалювати медяник під рушник. А от до війни було ще багато інших замовлень «вишивки» – у кольорах весілля. Але буває й так, що молоді довіряють майстрині вибирати узор на свій розсуд – і тоді вже йде імпровізація.

Тож, коли замовляє знайома людина – я вже знаю що намалюю на медянику. Бо перечитала дуже багато літератури про вишивку та символи, аби потім їх значення зашифрувати як побажання на медянику. Це так само, як із давен українські дівчата вишивали собі бажану долю – але на рушниках. Тож з медяником пов’язані глибинні традиції, які є невід’ємною частиною нашої культури.

– Звідки взялася і що означає ця назва – «медяник»? Які продукти в його рецептурі? Є щось особливе, унікальне чи магічне в компонентах? Чи, можливо, це відчутно за смаком? 

– Назва медяник пішла від слова «мед», бо він є основним інгредієнтом та консервантом у цій випічці. Також до складу входять і традиційні продукти для випічки – борошно, цукор, яйця, горіхи та деякі сухофрукти… Але так,  ще додаються секретні інгредієнти, приготування яких знають лише майстрині.

Щоб правильно все приготувати (тобто підготувати інгредієнти), потрібно інколи до пів дня. Потім важливо все змішати по черзі та за технологією. І головне в цьому дійстві – це випекти медяник, бо не завжди його легко випікати. Власне, саме по тому процесу, як він випікається, дивились на подальшу долю молодої сім’ї. Вважалося, якщо медяник витече з форми – з сімʼї буде хтось тікати (тобто зраджувати). Якщо медяник потріскав – то дівка була не чесна (тобто не була незайманою), та ще багато чого іншого є з тих прикмет. Тож часто, коли забирають весільний медяник, розпитують у деталях  – як він себе поводив, коли випікався.

– Цікаво, хто випікав медяник на Ваше власне весілля, і які там були «вишивані» символи? Чи справдилися «вишивані прогнози» у Вашому подальшому житті? 

– Найцікавіше – це те, що на моєму весіллі медяника не було. Хоча у всіх в моїй  родині він був.

На жаль було декілька періодів в історії села, коли традиція медяника забувалася та занепадала. Інколи це було через злидні та брак коштів у людей. Адже це задоволення не з дешевих, і люди просто не могли собі того дозволити. Інколи – через заборону церковного вінчання, адже медяник освячувався в церкві та зберігався як оберіг.

В моєму випадку – саме на той час були дуже модні торти з мастики та квітами, вони пропагувалися, і на весілля медяники ніхто не замовляв.

Власне, ось ці перешкоди стали тим поштовхом, аби я замислилася – як зберегти цю традицію? Хочеться, щоб про цю чудову випічку знав весь світ! От тому у моєї сестрички на весіллі вже все було – за традицією, з медяником, і поки всі прогнози – збуваються!

– Всі майстрині знають, що існує традиція молитви та тиші при випіканні Великоднього хліба на Пасху. Чи є традиції у Вас, коли ви готуєте весільні медяники?  

– Закарпаття – дуже віруючий регіон, тому люди завжди моляться з ранку і перед початком всякої роботи також. Я завжди, коли ставлю випічку у духову шафу, перехрещу її та кажу: «Боже – помагай, а ти, бідо, не мішай!».

Також я беруся до роботи в гарному настрої з гарними думками, завжди в голові прокручую для кого роблю цей медяник, та що б я хотіла їм побажати.

– Їсти чи не їсти? Ось в чому питання – і майже шекспірівське. Як думаєте, чи варто зберігати їстівний медяник, і який в тому сенс? І скільки часу його можна зберігати? 

– О, і тут є своя традиція! На весілля здавна пекли три медяники, які освячувалися в церкві – один великий і два малі.

Один малий залишали в церкві. Інший малий молоді зберігали в креденці чи серванті – як оберіг (якщо його правильно засушити, він буде зберігатися роками). Аж от на другий день весілля – «поправках», – коли збиралися лише близькі та рідні, молоді розривали той самий великий медяник! Ставали обабіч столу, і кожен з пари тягнув його на себе. Вважалося, хто більше урве – той буде довше жити. Потім медяником пригощали всіх присутніх.

Медяником можна полюбуватися, а потім і з’їсти, бо завдяки меду, який є природним консервантом, його можна споживати протягом місяця, або і довше – це залежить від того, як саме ви його зберігаєте. Переважно медяник зберігають при кімнатній температурі в сухому місці.

– Чи є у Вас послідовники? Як думаєте, чи варто і можливо продовжити традицію випічки «вишиваних» медяників?

– Я вчу свою донечку випікати медяник, але не примушую її це робити. Вона мені допомагає, і я хочу, щоб вона колись сама сказала: «Так робила моя мама – і я так роблю». Щоб вона перейняла всю любов до цієї справи і своєю працею прославляла наше селище та його традиції так, як це роблю зараз я.

Медяник став нашим символом і сьогодні випікається на визначні події, бо він асоціюється з вишивкою і тому – з Україною.

Великий Бичків має чим пишатися – медяник зарахували до нематеріальної спадщини Закарпаття. Хотілося, що б ця випічка залишилася візитівкою нашого селища та України, і що б відвідувачі зі всього світу приїжджали саме до нас – побачити та скуштувати цей виріб. Адже для мешканців це щось таке «сакральне», рідне і таке своє.

Анна Архипова

Фото з архіву Марії Чорій

Довідка:

Чорій Марія Миколаївна (Закарпатська обл. Рахівський район, селище Великий Бичків) – майстриня з виготовлення унікальних крафтових виробів, зокрема:

• Бичківський медяник — традиційний продукт Закарпаття, який популяризує через авторські рецепти та унікальний дизайн.
• Розписні пряники на різну тематику — святкові, весільні, корпоративні, дитячі тощо.
• Виготовлення короваїв і цукрових квітів для особливих подій.

Місія та цінності: Збереження та популяризація традицій української випічки, передача автентичних рецептів сучасним поколінням, створення унікальних солодощів ручної роботи, які поєднують смак, красу та культурну спадщину.

Творчий шлях:

• 2013— Початок створення авторських цукрових квітів та пряників ручного розпису.
• У листопаді 2018 року спекла свій перший медяник.
• Працювала над внесенням Бичківського медяника до нематеріальної культури спадщини Закарпаття.
• Участь у фестивалях, виставках і ярмарках (від початку війни і закордонних передавала волонтерам для збору коштів для військових).
• Інформація про медяник надрукована у виданні «Ковчег смаку України».
• У 2022 році медяник був представлений в Дубліні на International Charity Bazaar від посольства України в Ірландії.
• Організація майстер-класів із розпису пряників.
• Колаборації з іншими майстрами.
• Зустрічі з туристами, розповіді та дегустації медяника.
• Публікації у ЗМІ, також і закордонних, інтерв’ю та згадки у блогах, одна з робот стала обкладинкою журналу «Кондитерство України» та Джерела Культурології.
• Зйомки в проєкті для віртуального музею «Вітрина Закарпаття», сюжет “Бичківський медяник -традиції та культура споживання”.
• Зйомки у документальному фільмі  «Тісто» про українську випічку.

Освіта та навчання:

• Самостійне вивчення технік декорування.
• Курси у міжнародних кондитерів.
• Вивчення автентичних рецептів Закарпаття.

Instagram Марії Чорій